Кіноулюблениця кількох поколінь глядачів Наталія Варлей цими днями зіграла на сцені Волинського академічного українського облмуздрамтеатру імені Тараса Шевченка...
Кіноулюблениця кількох поколінь глядачів Наталія Варлей цими днями зіграла на сцені Волинського академічного українського облмуздрамтеатру імені Тараса Шевченка.
У виставі «Блюз самотнього метелика» вона втілила образ жінки, яка тривалий час живе у світі своїх спогадів та ілюзій, із яких її повертає у реальність… син, якого народила й покинула ще в юності… Цікаво, що серед раритетів моєї мами — Надії Олександрівни — я нещодавно знайшла листівку 1972 року із зображенням «спортсменки, комсомолки і просто красуні» Ніни, містичної Панночки радянського кіно. Автором світлини є фотохудожник Георгій Тер–Ованесов, а в мене в руках опинився один із 250 000 видрукуваних її примірників. Мама у шкільні літа колекціонувала листівки із зображенням акторів, що було дуже популярним заняттям серед молоді, адже тоді не було інтернету, звідки нині «дістаємо» портрети кумирів екрану. І ось через 41 рік вона побачила Наталію Варлей наживо! Як, власне, й авторка цих рядків, яка неодноразово переглядала легендарну комедію Леоніда Гайдая «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика», бачила й «Дванадцять стільців» у кінопостановці цього знаного режисера, комедійний фільм Віталія Мельникова «Сім наречених єфрейтора Збруєва» і, звісно ж, «перший і останній в СРСР» фільм жахів «Вій», у яких зіграла Наталія Володимирівна. До того ж, вдалося перемовитися з нею словами вдячності за кулісами театру та взяти автограф, який вона залишила на отій листівці, збереженій моєю мамою. Враженнями від зустрічі з легендарною актрисою поділилася Світлана Зозуля.
