РЕАЛІЇ: чому не об’єднує диктант національної єдності?

День передплатника, який позавчора відбувся у Горохові, став ще одним своєрідним кроком назустріч, який зробили читачі, журналісти й наші партнери-поштовики... Під час безпосереднього спілкування ми більше довідалися про здобутки та проблеми, коло зацікавлень один одного.
Так, ведуча рубрики з приємним здивуванням дізналася, що начальник центру поштового зв’язку № 7 м. Горохова Петро Рузак уже п’ять років поспіль бере участь у написанні диктанту національної єдності, який за посередництвом Українського радіо проводять з нагоди Дня української писемності та мови, що відзначається 9 листопада. Не став винятком і нинішній рік. Але, зауважив Петро Макарович, сумно усвідомлювати, що дедалі менше учасників відсилає свої роботи на конкурс. Якщо позаторік їх із Горохова було надіслано 28, торік — 17, то цьогоріч — лише 7, із них дві роботи — із родини Рузаків, його і дружини, вчительки зарубіжної літератури Горохівської НВК-гімназії.
Те, що націю об’єднує мова, — факт незаперечний. А що ж може об’єднати українців, якщо більшість із них переходить на «общедоступний», ледве перетнувши межу Київської області, й зовсім не дбає про красу й правильність материнської мови у повсякденні?