10 грудня народний депутат, відомий меценат, засновник благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці — Новий Луцьк» Ігор Палиця (на фото) відзначатиме день народження...
10 грудня народний депутат, відомий меценат, засновник благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці — Новий Луцьк» Ігор Палиця (на фото) відзначатиме день народження. А напередодні свята приємним сюрпризом для нього стало вручення премії імені Євгена Чикаленка, яку присуджує Ліга українських меценатів. До слова, Ігор Палиця став третім у переліку тих українців, яких було удостоєно високої відзнаки
Наталія МАЛІМОН
У рідний Луцьк, де і зараз живуть батьки, Ігор Палиця приїхав не заради отримання навіть цієї престижної для кожного благодійника премії. Це був діловий візит, він хотів побачити, як втілюються в життя деякі його благодійні проекти. У Луцьк Ігоря Палицю привело ще й бажання самому відкрити оновлений після капітального ремонту плавальний басейн у віддаленому мікрорайоні міста — колишньому селищі цукровиків Вересневому. Адже на його реконструкцію з благодійного фонду витрачено 2,3 млн грн. За кошти благодійника місцевій школі подаровано й один із п’яти міні-футбольних майданчиків зі штучним покриттям. Тут грають не тільки школярі, а й місцева молодь. Благодійник пообіцяв, що за чотири роки його фонд облаштує такі міні-футбольні поля у кожній школі Луцька. Благодійний фонд «Фонд Ігоря Палиці — Новий Луцьк» відзначається і тим, що, на відміну від інших, крім справ суто матеріального спрямування, допомагає і в задоволенні духовних, інтелектуальних потреб. Передплачує видання для бібліотек, шкіл, дарує бібліотечки книг. Ось і в день вручення засновникові фонду Ігорю Палиці премії імені Чикаленка бібліотеки Луцька отримали чудову підбірку книг. Напередодні особистого свята Ігор Петрович відповів на запитання журналістів: — Ігоре Петровичу, чому ваш благодійний фонд підтримує не тільки матеріальний, а й інтелектуальний продукт? Це роблять одиниці благодійників, бо, вважають, є більш практичні речі: облаштування, наприклад, зупинок чи щось таке… Можливо, такій політиці фонду сприяє й те, що ви, його засновник, маєте диплом історика, а ця освіта мала б сприяти ширшому світогляду, вмінню аналізувати і робити висновки? Чи допомагає вам у теперішній діяльності диплом історика? — Ці нематеріальні речі, якими (поряд із матеріальними) опікується наш благодійний фонд, є дуже важливим аспектом діяльності. Потрібно читати книжки, які повертають нас до нашої історії, змушують її осмислювати. Коли торік під час відкриття фотовиставки газети «День» у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки я ознайомився із серією «Бронебійна публіцистика», то відразу розпорядився придбати по комплекту для шкіл Луцька, для університету та коледжів. Нині ж фонд придбав і вручив для бібліотек міста й книжки Юрія Щербака, Василя Слапчука, Івана Корсака, літературу до 200–річчя Шевченка… Це той інтелектуальний продукт, який має допомагати народу ставати нацією, а бізнес, якщо він соціально відповідальний, має про це також дбати. Щодо диплома історика, то я не можу сказати, що нині пам’ятаю геть усі історичні дати, бо давно не маю стосунку до цієї сфери. Але побудова і структуризація думок, які отримав під час навчання у виші, безумовно, допомагають аналізувати й робити висновки. — Ваша вчителька колись мені розповідала, що ви, тільки починаючи свій бізнес у Луцьку, попросили дати список учнів: сиріт, малозабезпечених, хворих… І перераховували їм гроші. Чому ви вже тоді почали це робити, те, що потім назвуть благодійністю? Адже ще не мали високого рівня матеріальної забезпеченості… — Тоді я просто не усвідомлював потреби займатися благодійністю так, як розумію це тепер. Але це відчуття, ця потреба формувалися у сім’ї. Тоді це було на підсвідомому рівні, а нині благодійністю займаюся з величезним задоволенням. Мені просто приємно, що можу допомогти багатьом людям, що Луцьк, в якому я виріс, став таким, яким ми його зараз бачимо, значно змінює своє обличчя у тих місцях, до яких долучився мій благодійний фонд. Моє завдання — шукати гроші, а завдання благодійного фонду — щоб кожна копієчка дійшла до того, хто потребує нашої допомоги. — Нещодавно благодійний фонд «Фонд Ігоря Палиці — Новий Луцьк» провів опитування лучан щодо того, які з десяти добрих справ вони вважають найактуальнішими для міста. І найбільше голосів було віддано оздоровленню дітей, студентів, учителів, медиків, працівників комунальної сфери і т. ін. на курорті Буковель. Чому, на вашу думку? — У Буковелі лучани побачили свою мрію, те, яким і вони, і я хотіли б бачити місто в майбутньому. Тобто і Луцьк має прекрасний туристичний потенціал, чудові перспективи. І ця мрія, я впевнений, здійсниться. — Чим є для вас Луцьк? Чому ви сюди повертаєтеся? Яка ваша найбільша мрія щодо рідного міста? — Моя найбільша мрія на наступні два роки, щоб депутати взялися за розум і перенесли так званий Старий ринок від стін середньовічного Луцького замку. Благодійний фонд готовий вкласти гроші у культурний розвиток площі перед замком, яка відкриється після знесення хаотичного ринку. Замок, Старе місто — це історичні перлини Луцька, це його родзинка. Завдяки їм може розвиватися усе місто. Я про це говорю вже три роки, але мене не чують. Хоча чому тільки мене?.. Це в інтересах Луцька та лучан. І коли часом запитують, чи не шкода мені грошей, які виділяю на благодійність, чи сподіваюся, що отримаю за те подяку?.. У мене зараз є можливість це робити — і я роблю. Цьогоріч благодійний фонд збільшив бюджет на 50%. Коли мені принесли папери на підпис, я без вагання підписав цю суму. Квіти і премії — це, безумовно, по–людськи приємно, але приємніше, повірте, коли бачиш радісні обличчя, знаєш, у якій біді ти допоміг, які після тебе об’єкти в місті залишаться… Коли в рідному місті стане значно вищим рівень життя і я до цього долучуся, це буде для мене найбільшою радістю та вдячністю. — Одна з програм благодійного фонду має назву «Зробимо Луцьк європейським містом». Як ви особисто ставитеся до подій, які відбуваються? Зокрема до «Євромайдану» ? — Я підтримую європейський вибір молоді і прагнення до євроінтеграції. Інша справа — те, якою ціною ми йдемо в Європу. Дуже прикро, що політики використовують ситуацію як можливість з’явитися на телеекранах та шпальтах видань. Ситуація, яка склалася, — це поштовх до переосмислення і перегляду діяльності влади. Депутати мусять більше дбати про суспільство, а позиція Президента — відображати позицію українців. Україна знаходиться в центральній частині Східної Європи, на перетині стратегічно важливих транспортних шляхів, тому європейський вектор — єдино можливий і я його підтримую.
