Так назвав свій есей про творчість волинянина, уродженця села Сокіл Рожищенського району Олександра Богачука, запропонований нашій редакції, київський поет, народний депутат України першого та другого скликань Петро Ілліч Осадчук...
Так назвав свій есей про творчість волинянина, уродженця села Сокіл Рожищенського району Олександра Богачука, запропонований нашій редакції, київський поет, народний депутат України першого та другого скликань Петро Ілліч Осадчук... Є в ньому й такі рядки: «Напевно, неспроста перша поетична збірка О. Богачука називалася «Незабутнє», а одна з наступних була поіменована автором «Ні!». Сашко художньо осмислював усе дороге йому, те, що було варте залишитися в його пам’яті і свідомості народній, а всьому привнесеному, фальшивому він рішуче казав: «Ні!». … Не журися, Олександре Теофіловичу, в далеких засвітах. Ми бачимо нев’янучі троянди твоєї поезії, шануємо твій заквітчаний слід в українській літературі, яка за твоєї пам’яті була нібито радянською, але в кращих творах, таких, як твої, була і залишається по суті своїй українською, скарбницею того незламного духу, який заповів нам примножувати і оберігати великий Тарас. Поет не вмирає, життя справжнього митця починається після смерті, продовжується в пам’яті і в душах його нащадків».
