Великий кудлатий собака часто з’являється біля сміттєвого контейнера, що на вулиці Ковельській у Луцьку. Стоїть, очікуючи, поки хтось гукне його, запропонує щось їстівне. Добросердні сусідки підгодовують пса. Дехто гонить...
Великий кудлатий собака часто з’являється біля сміттєвого контейнера, що на вулиці Ковельській у Луцьку. Стоїть, очікуючи, поки хтось гукне його, запропонує щось їстівне. Добросердні сусідки підгодовують пса. Дехто гонить... Мовляв, не вистачало нам ще собак-бомжів. Він неспішно, з гідністю відходить, опустивши голову. Тим, хто підгодовує, дається погладити. Терпляче витримав і неприємну процедуру — стрижку. Шерсть над очима довелося вкоротити, бо ж закривала йому світ. У поведінці собаки відчувається, що він звик підкорятися господареві і сумує за ним, за людською ласкою. Пес породистий — фландрський був’є. Таких тримають у багатих оселях. Представники цієї породи — не агресивні, добрі й терплячі, хороші няньки для дітей. Як Був’є (так його називаю) опинився на вулиці? Може, заблукав, чи хазяїн помер або, натішившись, як це нерідко у нас буває, вигнав із двору. Хтозна. Але щоразу, коли простягаю йому кісточку, сумні очі заглядають в душу. У них — німе запитання: «Ти, бува, не моя господиня?». Долею фландрського був’є переймалася Євгенія Сомова.
