«І вдома, і в класі без неї не можна обійтися», — переконує вчителька Луцького НВК № 10 Людмила Олександрівна Кушнерик
«І вдома, і в класі без неї не можна обійтися», — переконує вчителька Луцького НВК № 10 Людмила Олександрівна Кушнерик
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
«МІСТЕР ЗДОРОВ’Я ІЗ 3-Г» Директор навчального закладу Олег Євгенович Михальчук ініціативу педагога схвалює. Бо ж палицю тут застосовують не з виховною метою і не задля профілактики лінощів, а щоб запобігти сколіозу, виправити порушення постави, позбутися проблем із хребтом у майбутньому. Третьокласники охоче демонстрували нам, як виконувати комплекс корекційних, профілактичних, діагностичних вправ із палицею, розроблений народним лікарем Іваном Довгуном та його внуком Іваном Сергійчуком, реабілітологом центру «Надія» Луцького інституту розвитку людини університету «Україна». Діти займаються менше місяця, а результати уже помітні: майже всі школярики тепер можуть зробити завдання, які вимагають гнучкості хребта, рухливості суглобів, міцності «м’язового корсета», хоч раніше це майже нікому не було під силу. — На фізкультхвилинці посеред уроку ми вітаємося самі з собою: стоячи, намагаємося зімкнути руки за спиною. Правицею через праве плече дістаємо ліву руку та навпаки — лівою через ліве плече дотягуємося до правої руки. Спочатку це не всім вдавалося, а зараз учні легко змикають пальчики в замок. У класі робимо простіші вправи, а решта — це «домашнє завдання». Батьки подбали, щоб кожен мав дерев’яну палицю завдовжки півтора метра. І нічого більше не потрібно, лише наполегливість і дотримання інструкцій, викладених у брошурці «Конкурс «Міс і містер здоров’я». Ці книжечки приніс Іван Михайлович Сергійчук, продемонстрував, як виконувати вправи, порадив, на що конкретно треба звернути увагу кожному учневі, — розповідала Людмила Олександрівна. Приходять до школярів і студенти — майбутні фахівці з реабілітології. Сьогодні в ролі «екзаменатора» четвертокурсник Ярослав Омельчук. Хвалить Іллюшу Левченка, Христинку Трунову, багатьох інших учнів, які навіть під час канікул регулярно виконували «уроки для хребта», змагаючись за звання «Містер здоров’я».
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТАТА І МАМИ Побачили ми брошуру про методику оздоровлення хребта і на столі у директора. Олег Євгенович, як з’ясувалося, перш ніж дати добро на проведення занять, спробував сам пройти цей тест. Каже, що більшість вправ зумів виконати, а над рештою — працює. — Я вітаю кожну спробу наших педагогів залучити дітей до активного способу життя, до занять, які зміцнюють організм, благотворно впливають на здоров’я. У школі діє 9 різних спортивних секцій, 3 танцювальних гуртки, усе безкоштовно, тільки приходь, займайся. Але, на жаль, діти тепер більше захоплюються комп’ютерами, готові годинами сидіти біля них, замість того, щоб рухатися, тренуватися. Біля школи — два стадіони, і спортзали в нас завжди відкриті, і навіть у коридорах не забороняємо малечі бігати. Треба ж якось боротися з гіподинамією. І запобігати сколіозам, остеохондрозам теж необхідно, тут мають об’єднати зусилля батьки, медики, вчителі, — вважає директор, який, набираючи першачків, у першу чергу хоче бачити малюків здоровими, веселими і комунікабельними. Підвалини здоров’я закладаються у родині. Наголошує на цьому і класовод 3–Г, яка сама є мамою. Дорогу в село Бірки Любешівського району до діда Івана Довгуна Людмила Олександрівна знає давно. Саме завдяки народному лікарю, який успішно лікує підорву, використовуючи елементи мануальної терапії живота, у їхній родині з’явилося поповнення. Нині синочок — уже першокласник. Коли готувався стати школярем, проходили медичне обстеження. Тоді й почули про загрозу сколіозу — викривлення хребта у дитини. — Ми відразу кинулися до Івана Прокоповича. Він заспокоїв, що все ще можна виправити, але необхідно серйозно працювати над корекцією хребта. Привезла «методичку», яку видав Іван Довгун спільно з онуком, і відразу ж удома взялися за палиці. Вправи робила «за компанію» із синочком. Через кілька тижнів відчула, що перестав турбувати головний біль, зник біль у попереку. І малий став бадьоріший. А тут якраз на батьківських зборах мова зайшла про здоров’я учнів. Я й розповіла про поради Івана Прокоповича. Батьків це зацікавило, вирішили, що будемо разом вчити дітей оздоровлюватися, — продовжує Людмила Олександрівна, яка щиро вболіває за своїх вихованців. Згадує, що й раніше не забувала учням нагадувати, аби не сутулились, стежила, щоб спинки тримали рівненько, а тепер робить це з подвійною увагою. Під час канікул отримувала есемес-повідомлення від своїх школяриків: «У мене вже виходять усі вправи» і раділа за них. Колись наша газета розповідала про досвід інших шкіл, де привчали дітей дбати про поставу за допомогою торбинок із сіллю, які треба було під час уроку тримати на голові. Експеримент не прижився, бо це відволікало учнів. Такий метод простіше застосовувати вдома під час підготовки до уроків, а не в класі. І торбинку пошити нескладно, і палицю роздобути легко, і турнік, шведську драбинку зробити можна навіть у квартирі. Головне, аби батьки не лінувалися.
СТРАТИВСЯ НА ПРИЗИ — ЗЕКОНОМИВ НА ЛІКАХ — Лікувати хворих у нас більше охочих, аніж тих, хто намагається запобігти недугам. У першому випадку можна отримати віддяку, а за профілактику ніхто й спасибі не скаже. Але я неодноразово відвідував садочки, школи, оглядав дітей, проводив методичні заняття. Робить це і мій онук Іван. Нас дуже хвилює, що майже у 90 відсотків дітей є порушення постави, з них приблизно у 20 відсотків діагностується сколіоз. І це має непокоїти всіх. Адже від стану хребта залежить і стан усіх внутрішніх органів. До 40 відсотків випадків ішемічної хвороби серця, 45 відсотків проявів головного болю обумовлено порушеннями в зоні шийних та верхніх грудних хребців, майже третина випадків ураження периферичної нервової системи — теж наслідок патологічних змін хребців, — не стомлюється нагадувати Іван Прокопович Довгун, намагаючись запровадити «уроки для хребта» у школах, у сім’ях, де є діти шкільного віку. З усмішкою розповідає про багатодітного батька з Ратнівського району, який привозив на прийом сина Сергійка зі сколіозом. Іван Прокопович дав свої настанови і порекомендував, щоб для профілактики вправи з палицею робили й інші діти. А їх у того чоловіка аж дев’ятеро. Спробував Сергійко вправи виконувати — спромігся лише дві сяк–так зробити. Тож батько, аби заохотити дітвору, пообіцяв приз у 100 гривень кожному, хто справиться із усіма завданнями. Через три тижні приїхав той чоловік із сином ще раз на прийом і поскаржився, що мусив викласти 900 гривень, бо всі в хаті щодня тренують хребти. — Можливо, спрацьовує інстинкт самозбереження, бо діти завжди з великим бажанням займаються, варто тільки навчити їх, — каже Іван Сергійчук, який за 2 — 3 останні роки провів заняття для більш як 7 тисяч школярів. Особливо гарну підтримку молодий фахівець знайшов у школі села Рованці Луцького району, де пропоновану методику освоїв учитель фізкультури й успішно використовує її на практиці. Робив Іван Сергійчук спроби достукатися до керівників багатьох луцьких навчальних закладів, у деяких бралися за цю справу, але ентузіазму вистачало не надовго. Тепер сподівається на активність педагогів і батьків школярів Луцького НВК № 10, каже: — Ми спеціально організовуємо конкурси «Міс і містер здоров’я» серед учнів, бо кожна дитина хоче проявити себе, стати переможцем. Приємно, що вчителі проявляють інтерес до наших методичних посібників. Я готовий проводити показові заняття. Є підтримка і з боку студентів, викладачів та керівництва Інституту розвитку людини університету «Україна». Головне, щоб усі усвідомили: щасливе майбутнє нашої держави — це здорові діти.
На фото: Реабілітолог Іван Сергійчук поставив старанному школярикові 12 балів.
