Іменинникам ми нерідко бажаємо дожити до 100 років, вважаючи це межею людського довголіття. А ось інвалід Великої Вітчизняної війни лучанин Сильвестр Недбайло давно переступив її. Нещодавно він відзначив 104-й день народження...
Іменинникам ми нерідко бажаємо дожити до 100 років, вважаючи це межею людського довголіття. А ось інвалід Великої Вітчизняної війни лучанин Сильвестр Недбайло давно переступив її. Нещодавно він відзначив 104-й день народження.
Дідусь, як і більшість його ровесників у такому поважному віці, недочуває, але загалом не скаржиться на здоров’я. Зимує у квартирі, а влітку їздить із сім’єю доньки Ганни, з якою проживає, на дачу. Усе життя Сильвестр Сергійович працював у колгоспі, ніколи не сидів без діла, був у русі. До 98 років ще косив і їздив на велосипеді, намагався бути корисним односельцям (а народився і жив він у селі Луковичі Іваничівського району), безоплатно та із задоволенням підстригав їх, давав слушні поради. Він має двох дітей, чотирьох онуків, семеро правнуків, як і в молодості, цікавиться політикою, зокрема подіями на столичному Майдані, спортом, любить читати газети. Сильвестр Недбайло — із роду довгожителів. Його дідусь із бабусею та батько дожили майже до ста років. Ділячись секретами довголіття, іменинник каже, що ніколи ні з ким не сварився, не переїдав, весь свій вік чесно трудився. Із довгожителем спілкувалася Євгенія Сомова.
