У цей холодний безвітамінний час люди нерідко переживають депресію. Я прочитала дослідження одного поважного вченого і за всіма наведеними в тексті ознаками діагностувала в себе цю недугу...
У цей холодний безвітамінний час люди нерідко переживають депресію. Я прочитала дослідження одного поважного вченого і за всіма наведеними в тексті ознаками діагностувала в себе цю недугу... Треба було прибрати в домі і дописати статтю, а я лежала на дивані і дивилася телевізор. Бо ж депресія. Учений на двадцяти сторінках описав симптоми, а на 21–ій запропонував свою платну допомогу. І тут підкралися сумніви: за суму з 4 нулями я й сама знаю, як собі зарадити. Розповіла мамі. — Я в це не вірю, – прокоментувала вона. – У мене нема часу на депресію. Мама знає, що каже. Вона може виполоти півгектара городу, зварити найсмачніший борщ, перевірити кільканадцять стосів учнівських зошитів і працювати репетитором на громадських засадах. Не пам’ятаю, щоб мама коли–небудь скаржилася на депресію. Хіба що колись пожалілася: діти дорослішають, а більше часу для читання книжок чомусь не з’являється. Тому я вимкнула телевізор і помила підлогу. І депресію як рукою зняло.
