У такий спосіб Петро Сергійчук (на фото) вимагав, щоб очільники Маневицького району вийшли з Партії регіонів...
У такий спосіб Петро Сергійчук (на фото) вимагав, щоб очільники Маневицького району вийшли з Партії регіонів
2 лютого у Маневичах відбулося народне віче, під час якого одну з вулиць селища запропонували назвати іменем Героїв Євромайдану. Крім того місцевий активіст Петро Сергійчук оголосив, що, починаючи з 12 години 3 лютого, він розпочинає голодування. Акція протесту мала тривати до того часу, доки місцеві голови райдержадміністрації Микола Миронюк та райради Петро Зінчук не вийдуть з Партії регіонів
СЕРГІЙ НАУМУК
…Біля адміністративного приміщення в Маневичах помічаємо прикрашений державним прапором старенький автомобіль, що виїхав передніми колесами на тротуар. На капоті наліпка: «Вимога №1 – відставка Януковича». На сходах кілька лампадок та квіти. Поруч — нікого, тому запитуємо в чергового РДА, де чоловік, котрий голодує. — Мабуть, пішов обідати, – зневажливо каже той. Петра Сергійчука знаходимо в його фотостудії. На поличці стоїть мегафон. — Протягом цих днів я зрозумів, що людям байдуже до мого вчинку. Вони ще не дозріли до того, щоб переживати за інших. Лише мій друг Сергій Фролов сприйняв моє голодування близько до серця. Постійно був поруч. Решта поставилися скептично, з насмішкою, підходили й питали, чи справді не їм. Дружині телефонували, дістали до живого своїми запитаннями. Тоді я їй пообіцяв, що голодуватиму лише три доби, — Петро часто п’є мінералку «Йоданка павлівська». – 6 лютого вночі, після закінчення голодування, попив чаю і все. До їжі повертаюся поступово. Голодування — отака штука! — піднімає вгору великий палець. – Усім рекомендую. Три дні Петро нічого не їв, зате багато курив. Йому навіть дорікнули: хіба це голодування, коли цигарку з рота не виймає? Протестувальник спершу виправдовувався нервовим напруженням. А потім подумав, що має зручну нагоду покінчити з давньою звичкою, і принципово вирішив покинути курити. — Найчастіше мене запитували, що трапилося? З подивом для себе я виявив, що більшість маневиччан не цікавляться тим, що робиться в країні, не аналізують, затуркані. Зайняті тільки тим, щоб заробити копійку, нагодувати дітей. Кажуть: є хліб — то вже добре. А голодувати я почав, сподіваючись достукатися до свідомості чиновників. Проте реакції від них так і не дочекався. Їх, мабуть, уже нічого не змінить, — каже Петро Сергійчук.
