…Вони лежали просто неба, накриті жовто-блакитними стягами, і вже не боялися ні снайперів, ні беркутівців… Вони прийшли на Майдан, щоб підняти ці прапори у новій щасливій, вільній і по-справжньому незалежній демократичній державі, а знайшли під ними вічний спочинок…
…Вони лежали просто неба, накриті жовто-блакитними стягами, і вже не боялися ні снайперів, ні беркутівців… Вони прийшли на Майдан, щоб підняти ці прапори у новій щасливій, вільній і по-справжньому незалежній демократичній державі, а знайшли під ними вічний спочинок…
Герої нашого часу. Безстрашні захисники свого народу. Вони вірили, що після цієї революції Україні відкриється широка дорога європейського розвитку, а натомість так обірвалась їхня життєва стежина. Молоді й активні, чиїсь рідні й кохані, друзі й колеги, вони полягли від куль жорстоких і безсердечних співвітчизників. Хто б міг подумати, що в нашій державі людей будуть відстрілювати, як скажених собак? Простих українців, неозброєних, не навчених вести бойові дії, безжально вбивали з автоматів… Невже ті, хто дав наказ на таке свавілля, не бояться Бога і хочуть вибратися чистими із кривавого болота? Нова трагедія стала чорною сторінкою в історії України. Але хочеться вірити, що таки прийде нова достойна влада і люди зможуть відчути себе щасливими у своїй країні. Але як би вже не було, тих, хто віддав цими днями життя за Україну, не повернути. Їхні душі, покладені на вівтар національної боротьби, скорботно дивляться з небес. Співпереживала героям Олеся Банада.
