Віктор працює банкіром. Він їздить іномаркою, яку, судячи з усього, дуже любить...
Віктор працює банкіром. Він їздить іномаркою, яку, судячи з усього, дуже любить.
— Ніщо так не прикрашає чоловіка, як його автомобіль! – каже при зустрічі. Я заперечую: без розуму обійтися куди важче. На машину при великому бажанні можна заробити, але де ж взяти інтелект? Утім, Віктор вважає, що це загравання. — Правда ж, дівчата переходять вулицю у недозволених місцях, аби їх помітили чоловіки за кермом? – продовжує своє. Зрештою Віктор вирішує, що я йому не підходжу. — У тебе забагато книжок, – повідомляє. Узагалі–то їх не так і багато: трохи своїх, трохи позичених, трохи з бібліотеки. Усі поміщаються в коробку з–під зимового взуття. І як це «забагато»? Забагато може бути пива на вечірці, але щоб книжок? А в іншому Віктор правий. Його авто зникає у вечірніх сутінках разом із мрією про банкіра. Машина – справді найкраще, що в нього є, але її для щастя замало.