ЗЕМЛЮ У ПАРКУ ВІДДАЛИ ПІД ЗАБУДОВУ

Недільними ранками, як правило, прогулююсь із сімейним улюбленцем — песиком Люком у парку імені 900-річчя Луцька (на фото). Щодня молоді спортсмени здійснюють тут традиційні пробіжки, а мами відпочивають із малюками. Але цей зелений куточок, який облюбували багато мешканців навколишніх будинків, можуть знищити екскаватори і бензопили. Бо зелена зона опинилася під загрозою приватної забудови через горезвісне рішення виконкому Луцької міської ради №429 від 31 липня 2001 року, яким тут виділено дев’ять земельних ділянок загальною площею близько одного гектара в районі вулиці Космонавтів

Сергій СІВАК, депутат Луцької міської ради (мажоритарний виборчий округ №15, ВО «Свобода»)

НЕЧУВАНА ЩЕДРІСТЬ ЛУЦЬКИХ ЧИНОВНИКІВ
Упевнений, більшість жителів обласного центру нічого не знають про таку дивну лояльність членів тодішнього міськвиконкому під головуванням Антона Кривицького. Але повинні знати, щоб таке більше не повторилося.
У червні 2001-го кілька поважних осіб звернулися до міського голови з проханням продати їм ділянки на території парку імені 900-річчя Луцька. В технічній документації принаймні одного з майбутніх забудовників є заява про те, що він якраз хотів купити землю під забудову. Звісно, бажання компенсувати громаді втрату частини парку можна було б тільки вітати, якби не чіткі й категоричні вимоги законодавства щодо незмінності статусу рекреаційних зон.
Тим більше здивував широкий жест влади. Своїм рішенням міськвиконком не тільки не відмовив заявникам, а й надав ділянки для приватної забудови безплатно. Як продовження аукціону небаченої щедрості луцькі чиновники додали одному із заявників додаткових 50 квадратних метрів елітної землі, хоча він про це навіть не просив. Напевне, щоб розвіяти будь-які сумніви, вони показали, що вміють працювати по-європейськи оперативно. Але якість чиновницьких послуг не дотягує до європейських стандартів. Бо коли я як депутат ознайомився з одним із проектів відведення земельної ділянки, знайшов близько 30 технічних та юридичних невідповідностей на 36 сторінках.
У мене виникли запитання, чому луцькі чиновники фактично відмовилися від надходжень до міського бюджету, чи не мали вони вигоду, задовольнивши заяви про виділення елітних земельних ділянок, що спонукало вписати у документи «земельний бонус» — 50 квадратних метрів землі? Це мало б зацікавити працівників служб по боротьбі з корупцією, економічною злочинністю та зловживанням службовим становищем. Переконаний, що лучани колись таки отримають відповідь на ці та інші запитання.

А ПРО ЗАКОН ЗАБУЛИ…
Щодо законності виділення гектара парку під приватну забудову, то сумнівів немає: тут її грубо порушено. Бо стаття 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» чітко і недвозначно захищає місця масового відпочинку, тобто землі рекреаційного призначення: «на території рекреаційних зон забороняється господарська або інша діяльність, зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням». Згідно зі статтею 4 Земельного кодексу України майдани, дороги, парки, сквери, пасовища, цвинтарі, сміттєзвалища — це землі загального користування і не підлягають передачі в колективну чи приватну власність.
Відтак виконком Луцької міської ради перевищив свої повноваження. Рішення ухвалили всупереч статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» та статті 10 Земельного кодексу, згідно з якими розпоряджатися землями територіальних громад може лише сесія міської ради. Незаконність документа про виділення земельних ділянок у парковій зоні нещодавно підтвердив мій колега, у той час депутат міської ради. Він зауважив, що про «паркове» рішення дізнався аж через півроку після його ухвалення, хоча Закон України «Про планування та забудову територій» (стаття 30) зобов’язує владу в «установленому порядку провести оприлюднення та громадське обговорення проектів містобудівної забудови». Коментарі, як то кажуть, зайві.
Упродовж 13 років спорудження житлових будинків так і не розпочалося, але забудовники мають державні акти на право володіння земельними ділянками. Тож можуть у будь-який момент пустити у парк бульдозер і рити котлован. Факт розбазарювання земель рекреаційної зони підтверджують генеральний план міста від 1996 року, схеми парку 900-річчя Луцька — та, що розроблена у 1983-му, та з архівів відділу земельних ресурсів, датована 1997-им. Тут чітко визначені межі, що проходять по вулиці Ветеранів, території міської лікарні, вулиці гетьмана Мазепи, проспекту Відродження, вулиці Космонавтів.

ПРОКУРАТУРА ПОРУШЕНЬ «НЕ ПОБАЧИЛА»
На жаль, на порушення законодавства та зловживання службовим становищем посадовими особами не відреагувала ні міська, ні обласна прокуратура. Посилання на рішення міської ради за № 2/14 від 24.06.1998 року про делегування виконавчому комітетові повноважень для вирішення земельних питань уже тоді суперечило діючим законам, відміняти які не може орган місцевого самоврядування. На межі анекдотичної юриспруденції й посилання прокуратури на функції Державної інспекції сільського господарства. Бо ніякого стосунку інспекція сільського господарства до земель обласного центру не має. Ще один дивний аргумент — комунальне підприємство не має актів земельної власності. То, виходить, на цій підставі будь-хто може зайняти будь-яку формально незаактовану земельну ділянку і це буде в рамках закону? Гадаєте, що фантазую? Ні, бо можу навести, принаймні, ще один приклад, коли за аналогічною схемою відрізали ділянку від території міського навчального закладу.
Багато жителів Луцька вважає його зеленим. Насправді на кожного із нас припадає лише 6,4 квадратного метра насаджень при нормативному показнику 15. Тому будь-яка спроба вивести хоча б один квадратний метр паркової землі — це злочин. А що вже казати про цілий гектар!
Тисячі лучан, ознайомившись із цією інформацією, були глибоко обурені. Вони налаштовані категорично: «Парк не віддамо». Ініціативна група жителів вулиць Космонавтів, Мазепи, Ветеранів, Сковороди, Сапалаївської та інших підготувала звернення до народного депутата України Анатолія Вітіва, луцького міського голови Миколи Романюка, міської ради з вимогою відмінити рішення виконкому Луцької міської ради за № 429 від 31 липня 2001 року, щоб зберегти у комунальній власності цілісну територію парку імені 900-річчя міста Луцька та притягнути до відповідальності посадових осіб, причетних до появи ганебного рішення № 429, що брудною плямою лягає на місцеве самоврядування нашого міста.
Переконаний: чиновницьке свавілля, нехтування інтересами громади, неповага до закону, непрозорість у діях владців, а часто й неприхована брехня рано чи пізно приведуть до суспільного конфлікту. Мій життєвий досвід дає право стверджувати: українці здатні захищати свої права. Вони готові не просто косметично підрихтувати владу, а й повністю її перезавантажити. Після того, як закінчиться серйозна розмова з власниками розкішних столичних «Межигір’їв», прийде пора чистити «авгієві конюшні» і на місцях. Особливо на території, ближчій до Європи — і географічно, і ментально.