Натрапивши в інтернеті на обговорення цього питання, зацікавилась коментарями, які залишили молоді (і, може, не дуже молоді) люди...
Натрапивши в інтернеті на обговорення цього питання, зацікавилась коментарями, які залишили молоді (і, може, не дуже молоді) люди. Думки різні. Від категоричного: «Ні і ні — вічного кохання не буває» до спокійнішого: «Любові вічної нема — вона з віком переростає у повагу» чи «Доведено психологами, що таке почуття, як кохання, може існувати лише три роки. Потім воно переростає у повагу або звичку». Є й такі міркування: «Хочеться вірити, що вічна любов існує», «На жаль, любов рідко буває взаємна...»
Але особливо привернув увагу коментар із посиланням на біблійну заповідь «Любіть ближнього свого, як самого себе». Якщо ми більше любимо ближнього, проявляємо альтруїзм і жертвуємо собою, то притягуємо егоїстів та любителів «проїхатись» за чужий рахунок. Інша крайність — егоїзм: себе любимо, а про те, що оточенню треба віддавати стільки ж, — забуваємо. Сподіваємось, що прихильники сторінки «Любить! Не любить» захочуть висловити і свої думки з приводу цього. Чекаємо листів — і зовсім лаконічних (є вічне кохання чи нема), і листіврозповідей про свою чи то блискавично коротку, але незабутню любов, чи то болісну, з багатьма випробуваннями.
