Не можна без хвилювання читати розлогого листа Ганни Трохимівни Лащук із Берестечка, яка пише, що в цьому році минає 60 літ, як передплачує «Волинь»...
Не можна без хвилювання читати розлогого листа Ганни Трохимівни Лащук із Берестечка, яка пише, що в цьому році минає 60 літ, як передплачує «Волинь».
Ведучий рубрики вдячний цій прихильниці нашого видання і патріотці за згадку про… мою внучку, виступ якої на міській олімпіаді в Луцьку було опубліковано 12 грудня минулого року у рубриці «Погляд» під назвою «Коли програш стає перемогою». Моя родина цінує ваші напутні слова: «Вклоняюсь вашій внучці, яка розповіла правдиво про події на Майдані. Не дивуйся вчителям, що недооцінили твоїх знань. Вони не встигають адаптуватися до змін у країні. Будь мужня, як Руслана Лижичко. Низько вклоняюсь усім, хто вийшов на Майдан, розділяю горе сімей загиблих, разом із ними сумую, плачу. Адже сама росла напівсиротою з п’яти років. Дідусь навчив мене, чотирирічну, читати. В хаті висів барельєф Шевченка. Ми співали патріотичні українські пісні. Вірю, в Україні ще сонце засяє. Слава Україні!». Наприкінці свого послання добрим людям, в якому цитує Лесю Українку та Тараса Шевченка, Ганна Трохимівна вітає своїх однокурсниць, випускниць медучилища випуску 1954 року, які стали вже тоді справжніми сімейними лікарями на Волині.
