З такими «бувалими» пацієнтами Володимира Литвинюка познайомилися ми в обласній клінічній лікарні...
З такими «бувалими» пацієнтами судинного хірурга Володимира Литвинюка познайомилися ми в обласній клінічній лікарні після успішно проведених ним операцій на сонних артеріях...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
«ДУМАВ: АБИ СЕРЦЕ ВИТРИМАЛО…» — У 1972 році, через тиждень після весілля, мене збив на дорозі автомобіль. Першого травня ми одружилися, а 7 я потрапив до лікарні. З того часу й почалися біди, пов’язані зі здоров’ям, які зі мною завжди ділила дружина, починаючи з нашого зіпсованого медового місяця. Водій–лихач, покалічивши молоду людину, цим зовсім не переймався, тим більше, що я написав: «Претензій не маю». Тож усі витрати і турботи лягли на плечі сім’ї. Щоб врятувати розтрощену ногу, Лідія Шепель, яка тоді була травматологом, зробила 5 операцій, — розповідає лучанин Петро Миколайович Кондрась, медична картка якого, напевне, багатотомна. 25 років працював термістом на підприємстві «Луцьккомунмаш», а поміж виробничими, сімейними обов’язками мусив ще й боротися із хворобами. Дві операції з приводу грижі, потім — видалення жовчного міхура, згодом — назріла необхідність у допомозі кардіохірургів. Після 40 років діагностували гіпертензію. — Ніколи не палив, не зловживав спиртним. Можливо, спадковий фактор дав себе знати? Бо у мами високий тиск був. Виконував, здається, усі рекомендації лікарів, але уникнути серцево–судинних проблем не вдалося. Радять ставити кардіостимулятор. Пройшов коронарографію — обстежили судини, сказали, що треба робити стентування. Далі — більше: сонну артерію майже повністю перекрила «бляшка». Якби Володимир Феодосійович Литвинюк не погодився прооперувати, може, вже й не жив би, — зітхає наш 66-річний співрозмовник. Рятівником із вдячністю називає судинного хірурга і дружина Петра Миколайовича, з якою вони виростили двох дітей, дочекалися трьох онуків. Напевне, і на роботу в обласну лікарню Галина Володимирівна влаштувалася, щоб бути ближче до чоловіка, якому часто доводиться тут лікуватися. Пережив за своє життя аж 14 операцій, під час однієї з них, як обмовився, був у стані клінічної смерті. Не приховує, що тривожився, чи витримає хворе серце хірургічні втручання на сонних артеріях. Від однієї думки про це підвищувався тиск. Але розумів: іншого способу врятуватися нема. Операція, яку проводив Володимир Литвинюк разом із молодим колегою Степаном Курачем, підтвердила це.
НА ОПЕРАЦІЙНОМУ СТОЛІ — МІКРОІНСУЛЬТ Олексій Олексійович Чистяков із села Заставне Іваничівського району в грудні мав операцію на сонній артерії з правого боку, в лютому — з лівого. Чоловік уже готувався виписуватися з лікарні. А привели його у відділення судинної хірургії чотири мікроінсульти, які «атакували» один за одним. Не встигне відновитися можливість говорити, рухатися — черговий напад. Доплеровазографія (метод дослідження судин) показала, що прохідність сонних артерій дуже низька через наявність атеросклеротичних змін. — Я перед цим раніше переніс 4 інфаркти міокарда. Хто знає, що це таке, той розуміє ступінь ризику. І от я — на операційному столі, лікарі тільки почали підготовку до хірургічного втручання, а тут раптом мої руки й ноги наче десь поділися, в голову ніби щось вдарило. Потім мені Володимир Феодосійович пояснив, що мікрочасточка «бляшки» відірвалася від стінки судини і спровокувала мікроінсульт. Дякувати Богу, все обійшлося, — згадує той критичний момент Олексій Олексійович. Наслідків паралічів уже майже не залишилося. Чоловік давно дає собі раду, але дружина Оксана Леонідівна все одно поруч. Каже, що забезпечує моральну підтримку. Та й харчів домашніх привезла. Жартує: «Мій господар має право і лікарняну їжу їсти, бо картоплю для потреб лікарні здаємо щороку, не шкодуючи». Про роль подружньої самовідданості Чистякови не говорили, але слово за словом — і згадали, як у 2007 році Оксана Леонідівна їздила на заробітки до Польщі, щоб стягнутися на операцію зі стентування судин. Стенти — своєрідні «пружинки» у місцях звуження судин, допомогли відновити кровотік. Сподівалася, що таким чином вдасться запобігти інфарктам міокарда у чоловіка. Глави сім’ї, батька, майстра на всі руки, який до хвороби ніякої роботи не боявся. Але «мотор» знову став підводити, і у 2012 році довелося погодитися ще й на шунтування — операцію, під час якої кардіохірурги створюють «обхідний шлях» для руху крові, обминаючи заблоковану ділянку коронарної артерії, для чого використовується частина вени з ноги. Кардіохірург Володимир Капець, а тепер і судинний хірург Володимир Литвинюк для 61–річного Олексія Чистякова — не чужі люди.
«КОЛЕГИ РАДИЛИ: НЕ РИЗИКУЙ» Чи не було страшно Володимиру Феодосійовичу зважитись оперувати таких «бувалих» пацієнтів, які пройшли через руки багатьох лікарів, не раз були за крок до смерті, мають серйозні серцево–судинні патології? Відомий вислів, що хірург завжди ходить по лезу скальпеля, у цьому випадку був особливо актуальним. У випадку невдачі не уникнути звинувачень, що не оцінив ризику. — Звичайно, переживав. Кожен нормальний хірург, незалежно від досвіду, перед відповідальною операцією спить, як заєць, бо постійно обдумує різні ймовірні ситуації, що можуть виникнути, — не приховує правди Володимир Литвинюк, судинний хірург із майже 30–річним стажем. — За 10 хвилин до того, як іти в операційну, колеги радили не ризикувати, не підставляти голову. Але ми зі Степаном Курачем, молодим, але дуже класним хірургом, який уже робив зі мною операції на сонних артеріях, не послухалися. І пацієнти, як бачите, виявилися козаками. Цікаво було побачити, як виглядають атеросклеротичні «бляшки», якими нас постійно лякають лікарі-кардіологи. Це — шма точок спресованого кальцію, якого не розбити нічим. Обнадійлива реклама, що є чудодійні ліки, які очищають судини від «бляшок», відтепер сприйматиметься як брехня. Таку «кераміку» навряд чи можна розчинити. Тож краще завчасу запобігти її утворенню: не зловживати жирною їжею, позбутися інших шкідливих звичок, стежити за рівнем холестерину в крові, контролювати стан судин. — За кожної нагоди нагадую лікарям із районних лікарень, щоб скеровували пацієнтів на доплеровазографію. Цей метод обстеження нешкідливий, простий, доступний. У Луцьку є прекрасні фахівці–діагности. Я особисто дуже ціную професіоналізм Юрія Дмитровича Порчука з нашої обласної та Василя Миколайовича Корінчука з міської лікарень. Краще пройти обстеження і вчасно виявити проблему, аніж потім мати справу з ускладненнями, — застерігає судинний хірург. Була здивована, довідавшись, що операції на сонних артеріях проводять не під загальним наркозом. Виявляється, необхідно постійно контролювати свідомість людини, щоб вчасно відреагувати на загрозу потрапляння в мозок мікрочасточки склеротичної бляшки. Кровотік можна припинити лише на дуже короткий проміжок часу. Тож нерідко доводиться вдаватися до тимчасового шунтування, щоб на період роботи на артерії відновити рух крові до головного мозку. Ювелірна точність та акуратність вимагається і при зшиванні судини. Одне слово, вищий пілотаж, за який люди й дякують хірургам.
На фото: Петро Кондрась судинного хірурга Володимира Литвинюка називає своїм рятівником.
