Тепер, мабуть, і ті, хто ну вже зовсім не цікавився політикою, «сидять» на телеканалах, які, вважай, цілодобово інформують про найактуальніше, що стосується України...
Катерина ЗУБЧУК, редактор відділу інформації та екології газети «Волинь-нова»
Тепер, мабуть, і ті, хто ну вже зовсім не цікавився політикою, «сидять» на телеканалах, які, вважай, цілодобово інформують про найактуальніше, що стосується України. Власне, не лише інформують — у прямому ефірі йде обговорення нинішніх тривожних подій з участю журналістів, політиків та самих глядачів. І можна почути різне: від чийогось стриманого «Все буде добре» чи «З часом ситуація в нашій країні стабілізується» до найстрашнішого, що може нас чекати. А це найстрашніше, звичайно, — війна
І вже у цих «прямих ефірах» вловлюємо кожне слово, аналізуємо його з надією, що до кровопролиття не дійде. Бо хіба мало Небесної сотні? І не дійде до того, що знову нашу Україну пошматують на частини, як декому хотілося б. А тут ще й онук–семикласник з властивою дитині тривогою реагує на все, що знаходить в інтернеті і про війну, і про те, що Волинь, за Жириновським, має відійти до Польщі. Як можу заспокоюю його. Кажу, що живемо ми у ХХІ столітті, що Україна, на щастя, не залишилася наодинці — багато країн Європи, США підтримали її і тим самим збили апетити Путіна. А заспокоївши онука, сама беруся за пляшечку корвалолу. Бо з думки не йде порівняння, до якого вдався один із учасників телевізійної програми: він порівняв нинішню Україну з лайнером у небі, екіпаж якого зник, частина пасажирів вистрибнула за борт, а частина кинулася до штурвала. Яка доля чекає на цей лайнер, залежить від того, чи зуміють втримати штурвал ті, хто за нього взявся. Хочеться зоставатися оптимістом і вірити, що з лайнером–Україною все буде гаразд. Хоча, звичайно, дуже важко сьогодні не стати песимістом, не впасти в депресію. І не випадково, як засвідчують лікарі, в Україні почастішали випадки інфарктів на фоні стресових ситуацій. Ось чому медики радять менше дивитися тривожних телепередач, переключатись думками на щось інше, піклуватися про себе та своїх близьких. А ще, додають психологи, порятувати від стресу може перебування на природі, праця на дачі, що додають позитиву. І минулої неділі я розпочала свій сезон прогулянок по дамбі вздовж Стиру. Хоч у парку ще голо й ландшафт то тут, то там псує недбало викинуте кимось сміття, прихід весни очевидний. Про це сповіщають набубнявілі бруньки, зокрема на кущах бузини, зелені листочки молодої кропиви. А особливо — ніжні фіалки: маленькі стебельця з фіолетовими квіточками на фоні рудої торішньої трави — як символ того, що природа пробудилась. Був теплий, хоча й вітряний день, і багато лучан прийшли на берег Стиру. Хтось уже купався чи в затишку ловив промені сонця. Хтось розпалював мангал, щоб пригостити сім’ю смачним шашликом. Подумки я раділа з того, що Бог подарував ще одну весну, що можна потішитися ось такою березневою благодаттю. А у понеділок вранці вже в робочому кабінеті звернула увагу на те, що останнім часом навдивовижу багато листів прийшло на адресу Служби знайомств сторінки «Любить! Не любить». 58–річний вдівець пише, що так потребує «сімейного затишку, душевного тепла і взаємоповаги». А інша наша читачка, літа якої «вже на осінь повернули», як сама зазначає, звернулась із проханням надрукувати оголошення бо «далі терпіти самоту нема сили». І зовсім юна 20–річна дівчина мріє зустріти «порядного, доброго хлопця, який би мене любив і якого б я любила». Ці листи у березні — це теж своєрідний барометр того, що прийшла весна, що життя триває, що всі ми прагнемо любові. Не знаю автора цих рядків, але вони збереглись у пам’яті з юності, і здаються такими доречними, коли йдеться про прекрасну пору року — весну і про все, що з нею пов’язане. Скоро листя уже зав’яжеться малинове, А у мене любов не в’яжеться. І дарма тут шукати винного: Він — із іншою, він — до іншої. Так банально, як в довгій повісті. Дуже важко самотній дівчині, Ще й закоханій, ще й напровесні. Дай Боже, щоб розквіт цьогорічної весни ми зустріли в мирі. І щоб вона асоціювалась у нас лише зі словами «любов», «ніжність, «радість», «добро»…
