Таким зарекомендував себе обранець до обласної ради, лікар-хірург Нововолинської центральної міської лікарні Богдан Дівнич, який для влади часто є незручним. З ним веде бесіду наш кореспондент
Таким зарекомендував себе обранець до обласної ради, лікар-хірург Нововолинської центральної міської лікарні Богдан Дівнич, який для влади часто є незручним. З ним веде бесіду наш кореспондент — Богдане Степановичу, що вас, лікаря з 40-річним стажем, спонукало зайнятися політичною діяльністю? — Насамперед скажу, що я ніколи не був байдужим до того, що відбувалося довкола, займав активну життєву позицію. Саме тому свого часу і був членом партії, знаючи, що лише таким чином можна було вплинути на ті процеси, які відбувалися у медицині. У день прийняття Декларації про державний суверенітет написав заяву про свій вихід із членів КПРС. І тоді собі постановив: мушу діяти, аби задекларовані високі наміри перетворилися у дійсність. Тоді ж виборці запропонували свою підтримку на виборах до міської ради. — Знаючи про вашу роботу як депутата, можна зробити висновок, що ви не боїтеся гострих, “заборонених” тем і справ, завжди маєте власну думку. Мабуть, саме тому жителі Нововолинська вже другий раз поспіль обирають вас посланцем в обласну раду. — У своїй громадській роботі я керуюсь єдиним правилом: раз люди мені висловили довір’я, то я повинен захищати в першу чергу їхні інтереси. На мене неможливо натиснути, щоб я, наприклад, зробив так, як мені не дозволяє совість або переконання. А тому для окремих чиновників я є незручним депутатом. Але по великому рахунку я ставлюсь до того байдуже — люблять мене чи ні. Намагаюсь проблеми міста і його жителів знати з позиції міського голови і його заступників. А разом з тим слухаю людей, аналізую все — і роблю відповідні висновки для своєї роботи. — Історія міста Нововолинська писалась майже на ваших очах, бо ви тут не один десяток літ. Що, на вашу думку, є найбільш болючим для нього, які проблеми вимагають негайного вирішення? — У даний час я з трьома іншими депутатами обласної ради від міста займаюсь тарифами на послуги, які надає населенню КП “Нововолинськтеплокомуненерго”. Останні місяці ведуться розмови про їх збільшення, що дуже непокоїть людей, викликає з їх боку негативну реакцію. Я не міг стояти осторонь, оскільки виборці звертались до мене. У місті створена спеціальна комісія, куди входять депутати обласної та міської рад, інші компетентні спеціалісти, яка вивчає стан справ у тепловиків. Після зважування всіх “за” і “проти” вона зробить відповідні висновки. Але я особисто на цю проблему дивлюсь дещо ширше. Чому у Нововолинську не здійснюється програма енергозбереження, закладена в урядових документах? Не можна миритись з тим, що втрата тепла від котелень до споживачів сягає 50 відсотків і це має лягати на плечі останніх. Бо якщо цим не займатися, не реорганізовувати систему теплопостачання у місті, то збитки через зношування обладнання зростатимуть, а тарифи будуть збільшуватися щорічно. Не все гаразд у приватних перевізників, які обслуговують міські маршрути. Викладені факти у листі на мою адресу потребують перевірки, залучення більш компетентних людей, можливо, навіть правоохоронців. — Чи не найболючішим для міста, а ще більше — селища Жовтневого є безробіття. Через реструктуризацію шахт воно чи не найбільші втрати понесло, про що вже писала “Волинь”. — Ця проблема — з розряду загальнодержавних. Бо ще в радянські часи подібні селища були найбільш вразливими, а закриття шахт мало їх не поховало. Частина коштів з держбюджету виділяється на створення нових робочих місць. Питання — як їх розумно розподілити. До мене звертався генеральний директор державного підприємства “Волиньвугілля” Леонід Гочачко, який мотивував, що ті кошти потрібні шахтам на облаштування нових лав, аби зберегти на певний час робочі місця тим, хто зараз опускається під землю. З іншого боку, є така думка, що виділити гроші для вугільних підприємств — це попросту закопати їх. Я не згідний з тим. Мав розмову і з директором малого підприємства “Модуль” Віктором Литвинюком, якому для завершення будівництва фабрики рулонних пакувальних матеріалів теж конче необхідні ті кошти. Але я відповів, що потрібно все добре зважити, і якщо потрібне моє втручання як депутата обласної ради, то я буду цим займатися. — Мабуть, вам як лікарю за фахом болять і медичні проблеми. Тим більше, що ви стикаєтесь з ними щодня... — І, напевно, найбільше ними переймаюсь, оскільки це безпосередньо стосується соціального захисту наших мешканців. Однак проблема медицини — це проблема фінансів. Аби вона була безплатною, як це записано у Конституції, то потрібно на її утримання не менше десяти процентів від держбюджету. А що маємо? Зараз ця цифра становить 2,7 відсотка. І навіть ця мізерія за перше півріччя нинішнього року профінансована лише на 90 відсотків. Ті фінанси, які надходять, витрачаються переважно на енергоносії, зарплату і по мізерних коефіцієнтах — харчування і ліки. В умовах безгрошів’я не може бути виконаний закон про охорону здоров’я. А отже, навіть не ставиться питання про якийсь розвиток медичної галузі, закупівлю обладнання, інструментів, які мають несусвітню ціну, принаймні на такому рівні, як перебуває наша міська лікарня. Тому скільки б ми не бились, зрушити щось у позитивну сторону нам просто не під силу. Реформ у медицині, на жаль, не було і нема. Міністри та інші високі чиновники нерідко видають бажане за дійсне. — Богдане Степановичу, скільки вас знаю, ви завжди були прихильником партій демократичного спрямування. В якій з них зараз перебуваєте? — Я є членом партії УРП “Собор”, яку очолює Анатолій Матвієнко, де головою ради старійшин — Левко Лук’яненко. Маємо її осередок у Нововолинську, збираємось, дискутуємо. Був делегатом об’єднавчого з’їзду, який проходив у грудні минулого року. Відчутна підготовка до президентських виборів. Разом з тим хочу сказати, що найбільше імпонує мені позиція, яку зайняла (займає) на політичній арені Юлія Тимошенко. А ще вважаю, що жодна людина не повинна миритись з несправедливістю, бо нам можуть нав’язати при мовчазній згоді що завгодно. І наостанок скажу: народ має право на протест. І якщо так у нашій державі буде продовжуватись — то він буде. І це буде праведний протест. — Дякую, Богдане Степановичу, за інтерв’ю. Алла ЛІСОВА, влас. кор. “Волині”. На фото: Завжди активний на засіданнях депутат Богдан Дівнич.
