— Не повірила своїм очам, коли виклала покупки після походу на базар, — бідкалася по телефону знайома. — Ще нічого з головних продуктів не придбала, а вже більш як 200 гривень витратила на різні дрібнички, необхідні для приготування великоднього столу. Перерахувала на калькуляторі — сума зійшлася гривня в гривню. А ще ж попереду великі закупи. Дорога нині буде у нас Пасха...
— Не повірила своїм очам, коли виклала покупки після походу на базар, — бідкалася по телефону знайома. — Ще нічого з головних продуктів не придбала, а вже більш як 200 гривень витратила на різні дрібнички, необхідні для приготування великоднього столу. Перерахувала на калькуляторі — сума зійшлася гривня в гривню. А ще ж попереду великі закупи. Дорога нині буде у нас Пасха...
Валентина Блінова, заступник відповідального секретаря газети «Волинь–нова»
Не встигаю читати sms–ки від супермаркетів, які запрошують скористатися передсвятковими знижками. Та чи не кожен похід рядами між стелажами із виставленими продуктами і товарами дедалі більше нагадує пізнавальну екскурсію, під час якої мозок постійно сигналізує: «Нічого не брати!». Бо гаманець не обманеш: все тяжче дотягнути сімейний бюджет до наступної зарплати. Експерти зафіксували подорожчання продуктів ще в лютому, в розпал майданного протистояння. З того часу почав невпинно зростати і курс долара. На це першими відреагували ціни на овочі, фрукти, смаколики закордонного виробництва, а також медикаменти. Вони потягнули за собою і вартість українських товарів. А ще ж маємо приготуватися до подорожчання природного газу та інших комунальних послуг. Ситуація на ринку пального змінюється буквально щодень. Водії не встигають відстежувати цінники на бензин та дизельне пальне і спересердя гнівне обурення висловлюють операторам АЗС. Ті лише руками розводять — минулого тижня долар на міжбанківських торгах перестрибнув позначку в 13 гривень. Напевне, це ще не межа. Бо, як прогнозують фінансисти, національна валюта падатиме доти, доки Україна не отримає обіцяної допомоги від США та Міжнародного валютного фонду. Обурення, яке викликали в громадян знімки та відео розкошів «Межигір’я», палаців можновладців колишньої влади, потроху осіло, бо думати маємо про хліб насущний, про те, як вижити, затягнувши паски на останню дірку, не покладаючись на так звані антикризові закони. Люди добре знають, як повільно йде у наші села і містечка поміч від держави. Щоправда, урядовці запевнюють, що всі види соціальної допомоги не зменшаться, а пенсії проіндексують, оскільки інфляція сягнула більш як 3 відсотків. Але ж харчі та інші товари подорожчали набагато більше. — У кризу Україну загнала попередня влада, — поділився своїми думками наш читач із Луцька пенсіонер Віктор Брачій. — Янукович, Азаров та інші чиновники обіцяли почути кожного, а самі крали і з державного бюджету, і з золотовалютного фонду. Тепер мусимо всі бідувати й терпіти. Та найбільше лихо — не скромні наїдки, якими доведеться розговітися багатьом волинянам на Великдень, а невсипуща тривога у серці: що буде з країною? На повістки з військкоматів люди реагують як на приготування до війни, яка вишкірила зуби на східних кордонах. Минулих вихідних знову прокотилася хвиля сепаратистських заворушень на Сході та Півдні. Вкотре після агресивних виступів так званих прихильників «русского мира», які вимагають референдуму і державної російської мови та хочуть зупинити «бандерівців», телефоную двоюрідній сестрі в Миколаїв, чи всі живі–здорові, бо її фермерська родина — палкі прихильники єдиної України, активно підтримували Євромайдан. — Ніхто про Великдень ще не думає, — каже вона. — Не до святкування. Журимося, бо в місті час від часу спалахують протистояння. Тих заколотників — кілька сотень. Є серед них місцеві наркомани, п’янички, які за пляшку самогонки чи дозу дурману підуть громити будь-що. Поля засіяли, а чи зберемо урожай? — бідкається. — Сини кажуть, що підуть у партизани, якщо доведеться. Зі своєї землі нам нема куди тікати. Якщо вихід із економічної кризи експерти бачать вже наступного року, то спрогнозувати, коли ж влада дасть рішучу відсіч російським інтервентам, не береться ніхто. Відтак не тільки Великдень буде дорогий і тривожний. Набираймося терпеливості!
