Перед Великоднем вийшла на вулицю і почула десь недалечко вищання поросяти. «Передсвяткові клопоти почалися! А, може, заготівельникам здають?» — майнула думка. Але ж заколоти кабанця кожен господар намагається зранечку, а тут уже сонечко хилиться до обіду...
Перед Великоднем вийшла на вулицю і почула десь недалечко вищання поросяти. «Передсвяткові клопоти почалися! А, може, заготівельникам здають?» — майнула думка. Але ж заколоти кабанця кожен господар намагається зранечку, а тут уже сонечко хилиться до обіду.
Тим часом звуки свинячого вереску то стишувалися, то знову наростали. І долинали вони від подвір’я зі старенькою хатиною, де давно вже ніхто не проживає. Який там може бути кабанчик?! Підходжу ближче і не стримуюсь від посмішки. На старій черешні сидить імітатор, ще й крильцями у такт пісні тріпоче. Де і коли цей шпак міг перейняти вереск приреченої тварини? Адже на той момент масового забою кабанців ще не відбувалося, лишень сіль у магазині розбирали мішками. Залишається припустити, що шпак запам’ятав ці звуки ще з минулого року. Незвичайне соло підслухала наша читачка із села Суховоля Луцького району Галина Зелінська.
