Теплими словами вдячності, щирими обіймами супроводжувався прийом людей з вадами слуху, який вели німецькі спеціалісти...
Теплими словами вдячності, щирими обіймами супроводжувався прийом людей з вадами слуху, який вели німецькі спеціалісти. Уже п’ятнадцятий рік приїжджають вони до Луцька, привозять слухові апарати, безкоштовно протезують дітей і членів товариства УТОГу
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
Подружжя Гунар і Керстін Янсен із німецького міста Ольденбург надає допомогу вже другому поколінню лучан, позбавлених можливості чути. Взяти хоча б молоду сім’ю Завадських: десять років тому ставили слухові апарати Віталію та Едіті, а тепер вони привели вже своїх дітей. ― Я на собі відчув, яке значення має вчасне протезування і заняття із кваліфікованими сурдопедагогами. Відвідував Луцький спеціалізований дитсадок № 28, де з такими дітьми вміють працювати. Важливо, щоб і слухові апарати були якісні, цифрові, добре підібрані, налаштовані. Оленка з Іллюшею такі мають. І в наш садочок дітей обов’язково віддам. А сьогодні ми прийшли, як і щорічно, на консультацію до німецьких спеціалістів. Тут змінять вкладки, батарейки, а за потреби ― запропонують інші апарати, ― розповідав Віталій, який спілкується так вільно й правильно, аж важко повірити у те, що чоловік має вади слуху. Відзначають прогрес у сфері слухопротезування в Україні й Гунар та Керстін. Кажуть, що з часу їхнього першого приїзду багато чого змінилося на краще. Насамперед батьки тепер проявляють більше наполегливості, аби їхні діти могли почути світ, шукають спонсорів, стукають в усі двері, щоб не втрачати час. У більшості вихованців спеціалізованого дитсадка ― якісні, нові слухові апарати. А на початку 2000–го люди безмежно раділи навіть тим, які вже були у вжитку. Першою з допомогою Мальтійської служби відкрила дорогу з Німеччини до Луцька Ніколь Кюлінг. Цього разу вона не приїхала ― бавить удома маленьку дитину. Але дуже багато людей, які приходили на прийом, згадували цю небайдужу жінку добрим словом. — Ми беремо за власний кошт відпустки, автобус для поїздки оплачує фірма «Фібінг», у якій я працюю. Фірма має філіали у 45 містах Німеччини, благодійність у нас заохочується. Я працюю техніком у майстерні слухових апаратів. Часто клієнти, довідавшись про наші поїздки, дають гроші або приносять апарати. У Німеччині протезування теж недешева справа. Якщо людина не може придбати собі слухові апарати, вона може розраховувати на страхову медицину: їй оплатять половину вартості простих, недорогих протезів, ― розповідав Гунар. Його дружина Керстін ― вихователь у дитсадку. У команді її завдання ― вести картотеку: з німецькою пунктуальністю вносить інформацію про зроблене, зміни, які зауважують спеціалісти, побажання клієнтів. А ще фрау Керстін вміє знайти підхід до кожного відвідувача, особливо до дітей і стариків. І гостинчиками порадує, і заспокоїть, приголубить. — Моя мама зовсім не чула, втратила слух через ускладнення хвороби. 10 років тому я привезла її на прийом до наших німецьких благодійників. Мамі поставили слухові апарати, і тепер вона щодня молиться за цих людей. І багато хто їм вдячний на Волині, адже знайти 10 ― 20 тисяч гривень не всі можуть. Мама у свої 83 приїхати вже не в силі, тож просила мене обняти й поцілувати Керстін, ― розчулила до сліз нашу співрозмовницю Тетяна Мех із Луцька. У попередні роки німецькі спеціалісти опікувалися переважно вихованцями спеціалізованого дитсадка. Але діти підростали, ставали школярами, студентами, дорослими людьми, а зв’язків зі своїми закордонними шефами поривати не хотіли. Тож тепер прийом вели і в Будинку культури Товариства глухих. — На Волині 1700 членів УТОГу віком від 14 і старших. На жаль, живеться нашим людям тепер скрутно. Працівники організації три місяці ― без зарплат. Пенсіонери бояться, як на день–два затримують виплату пенсій, бо нема грошей навіть на найнеобхідніше. Тому підтримці німецьких благодійників ми дуже раді. Торік, наприклад, членам УТОГу вони безплатно поставили 83 слухові апарати, 67 вкладок поміняли, дали 300 штук батарейок. І це ― не рахуючи допомоги діткам у садочку, ― розповідала Галина Василівна Сопронюк, голова обласної організації Товариства глухих. Міхаель Детмер і Сімоне Мивес мають менший «стаж» доброчинної діяльності, ніж старші колеги, але відчувалося, що роблять вони свою справу не тільки дуже добросовісно, а й з душею. Навіть для інтерв’ю часу бракувало, адже люди все приходили, і кожному спеціалісти–акустики приділяли максимум уваги. — Поки всіх не відпустять ― не зможуть відволіктися, ― попередила наша помічниця Іванна Ковальчук, п’ятикурсниця Східноєвропейського національного університету. Студентки–волонтери під час прийому всім допомагають долати мовні бар’єри. Дівчата під час навчання їздили до Німеччини на стажування, тож з функціями перекладачів справляються бездоганно. Наша Іванка в Німеччині ще й нареченого знайшла. Тож і в неодруженого Міхаеля, жартуємо ми, є шанс знайти на Волині суджену. «А чому б і ні, мені в Україні подобається», ― усміхається молодий чоловік. ― Що нас спонукає приїжджати до Луцька? Думаю, коли я потребуватиму допомоги, мені теж хтось протягне руку. Такий закон добра. А загалом для мене ці поїздки ― маленькі приємні пригоди, які роблять життя цікавішим, ― сказала Сімоне.
На фото: Міхаель свою роботу любить, тож і у відпустці не сидить без діла.
