У переповненій маршрутці вродливий юнак поступився мені місцем. Я подякувала і почувалася майже щасливою, бо тримала в руках чималу сумку — на вихідні зібралася в село...
У переповненій маршрутці вродливий юнак поступився мені місцем. Я подякувала і почувалася майже щасливою, бо тримала в руках чималу сумку — на вихідні зібралася в село.
— То тепер з’явилися виховані молоді люди чи я так зле виглядаю? — пожартувала. — То мій син! — не без гордості прошепотіла симпатична жінка, яка сиділа поруч, і приязно посміхнулася. Слово за слово — і я, доки доїхала до роботи, вже знала, що перший її чоловік був молодший і вона з усіх сил намагалася, щоб цього ніхто не помічав, щоб «відповідати»… Але сім’я розпалася, залишився син (він відійшов і нашої розмови не чув — В. Ш.), а жінці, вочевидь, захотілося виговоритися. Нинішній її чоловік, вони разом уже 10 років, на 19 літ старший, поляк. «То я в будь-якому випадку буду для нього «квіточкою», — пожартувала жінка. А далі зітхнула: сказали, що на першотравневі вихідні відмінено всі рейси на Польщу, бо щось там із комп’ютерною системою. А мені конче треба повернутися, у нас молодий сад, стільки роботи! Як затримаюся, то чоловік обов’язково когось найме, а то зайві витрати, та й мені дорікне. Я ж не хочу його розгнівати, бо планую, щоб син до мене приїхав, щоб він добре його прийняв. Із подальшої розмови зрозуміла, що моя супутниця перейшла у ранг дружини зі статусу наймички, всі функції якої за нею й зосталися. Але мусить терпіти, бо ж там «такий будинок доглянутий, таке обійстя, якби ви бачили!». Я бачила подібні маєтки у Польщі, справді чудесні, але наразі переді мною були й жіночі очі — у них не прочитала щастя, лиш заклопотаність і тривогу.
