З медиками намагаюся спілкуватися раз у рік, під час відпустки, яку зазвичай проводжу в санаторії. Але на цей раз «прикрутило»...
Валентина ШТИНЬКО, редактор відділу національного відродження газети «Волинь-нова»
З медиками намагаюся спілкуватися раз у рік, під час відпустки, яку зазвичай проводжу в санаторії. Але на цей раз «прикрутило». Лікар попередив, що курс лікування «трохи коштує», але пройти його необхідно, аби уникнути ще плачевніших наслідків
Виписав пігулки, застерігши, що канадського виробництва дещо дорожчі від вітчизняних, але ефективніші. Назвав і аптеку, де їх можна купити. Але там виявилася лише одна пластинка необхідного мені препарату з 10 пігулками і коштувала вона 126 гривень 35 копійок, а на курс потрібно 42 таблетки. Аптекарка люб’язно взялася телефоном з’ясовувати, де ще можна придбати решту ліків, і назвала одну із луцьких аптек. Але на ранок їх там уже не було і мене скерували в іншу. Тут та ж пластинка з 10 канадськими таблетками коштувала вже 182 гривні 15 копійок. Цікаво, що між першою й другою покупкою не минуло й доби! Та моє обурення поблякло перед розповіддю знайомого, який зараз поправляє здоров’я на денному стаціонарі однієї з луцьких установ. Серйозні проблеми із серцево–судинною системою змушують чоловіка проходити курс лікування хоча б раз у півроку. Пам’ятаючи, що кілька місяців тому укол для стабілізації тиску коштував 100 гривень, він і пішов із такою сумою у процедурний кабінет. Але медсестра із «заштриком» не поспішала. Натомість показала упаковку із новою ціною — 495 гривень! А що, захочеш жити — заплатиш! Я розумію, що за цей час зріс курс долара, але ж не настільки, ну а щодо наших зарплат і пенсій, то вони за півроку зовсім не підвищилися. Зате зросли ціни практично на все. Не забарилося і нарікання подруги, якій у зв’язку із захворюванням крові приписали один із препаратів приймати пожиттєво. Так ось чек від 30 грудня 2013 року засвідчує, що упаковка «гідроксисечовини медак» коштувала 486 гривень (якщо приймати три таблетки в день, її вистачає на місяць), на початку року ціна зросла до 565, а тиждень тому упаковка коштувала 980, і в аптеці попередили, що нова партія «потягне» вже на понад тисячу гривень. Тобто мінімальної місячної пенсії може й не вистачити на одну упаковку життєво необхідних ліків. То як же вижити пересічному українцеві? Цікаво, що у мінімальну споживчу корзину взагалі не закладено вартості найелементарніших медикаментів на кшталт аспірину, йоду чи перекису водню. А тим часом у сусідній Білорусі згаданий «гідроксисечовини медак» відсутній в аптеках, бо його за рецептом лікаря видають пацієнтам… безкоштовно. Цілком свідома того, що мої приклади не найпоказовіші. У тих, хто має ще серйозніші проблеми зі здоров’ям, либонь, знайдеться не одна історія, де йдеться уже не про сотні, а про тисячі гривень. Важко перелічити, скільки разів наша газета друкувала відчайдушні волання про допомогу у зборі коштів на дороговартісні операції, щоб врятувати життя рідних. Найчастіше там ідеться про дітей і читати ці «Адреси біди» без сліз неможливо. Останні події в країні поставили ситуацію на грань катастрофи. Адже маємо вже не сотні — тисячі поранених, бо людей із психологічними травмами також не можна знімати з рахунку. Ну гаразд, тих, хто постраждав під час проведення антитерористичної операції, держава обіцяє лікувати безкоштовно. Але, даруйте, і для решти громадян за найголовнішим законом держави — Конституцією — медицина також задекларована безкоштовною. А що маємо насправді? Так звані «благодійні внески», без яких ніхто у твій бік і не подивиться. Тож як не по–блюзнірськи це звучить, але нинішня ситуація вельми вигідна тим, хто давно вже веде неоголошену війну пігулками проти власного народу. Бо чим більше поранених і хворих, тим більше вони збагачуються. Теми підробок, коли замість ліків продають «глину», я взагалі торкатися не хочу. Бо ж підробляють найчастіше не кількагривневий «цитрамон»… Тож якщо вже починати у країні люстрацію, то найперше — із чиновників від медицини та власників фармацевтичних фірм. Бо інакше — не виживемо.
