СЬОГОДНІ МИ НЕ МОЖЕМО СКАЗАТИ ЗВИЧНЕ «ДОБРОГО ДНЯ ВАМ, ЛЮДИ!»

Адже не в одній волинській хаті нині плачуть… Плачуть навіть ікони.
Ми боїмося поки назвати імена загиблих і поранених, щоб рідним лишити хоч краплю надії: а раптом сталася помилка?
Наші серця краються від болю, гніву, обурення. Ми не раз повторювали, що незалежність далася нам без крові. Тепер її хочуть у крові втопити. Низько схиляємо голови перед нашими земляками, які захистили Україну своїми грудьми. Висловлюємо глибокі співчуття рідним, на яких звалилася ця непоправна втрата. Віримо, що спільно пережитий біль зробить нас сильнішими й мудрішими перед підступним ворогом, який рядився у личину брата. І ми відстоїмо нашу незалежність, бо хіба можливий світ без України? Тож, проковтнувши гіркоту сльози, гуртуймося. Героям — слава!