Міністерство охорони здоров’я винесло на обговорення проект нового календаря щеплень...
Міністерство охорони здоров’я винесло на обговорення проект нового календаря щеплень в Україні, який пропонує змінити терміни проведення вакцинації і передбачає імунологічний захист дітей ще й від пневмококової інфекції. Чи доцільне таке нововведення в умовах, коли держава не спроможна безперебійно забезпечувати поліклініки вакцинами? Ось що думають із цього приводу фахівці
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
Людмила РОЖКО, головний спеціаліст з педіатрії управління охорони здоров’я облдержадміністрації: — Загальнодержавною програмою імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних захворювань на 2009 — 2015 роки визначено перелік обов’язкових щеплень — від туберкульозу, кашлюка, дифтерії, правця, кору, епідемічного паротиту, краснухи, гепатиту В, поліомієліту, гемофільної інфекції, які входять до національного календаря. На жаль, навіть у теперішньому його варіанті держава не може забезпечити стовідсотково потребу у вакцинах. Не хотілося б шукати кошти для їх придбання через SMS, як це робимо для потреб армії. Але щеплення — це теж питання безпеки, і легковажити ним не можна. Інфекційні захворювання не відступають. Торік ми мали на Волині, порівняно з попереднім роком, зростання рівня захворюваності на туберкульоз, гепатит В, правець, періодично нагадують про себе кір, краснуха, кашлюк. Захистити дітей від цих та інших серйозних хвороб можна лише щепленнями. Минулого року вдалося виконати заплановані обсяги вакцинації не в повній мірі. Наприклад, від вірусного гепатиту В — на 25,6 відсотка, від гемофільної інфекції — на 76,9 відсотка. Це у дітей віком до року. З ревакцинацією ситуація ще складніша. Причина —неналежне забезпечення відповідними імунобіологічними препаратами. Дається взнаки і небажання деяких батьків вакцинувати дітей. Щеплення проводяться за умови поінформованої згоди. Необхідно надати людям детальне роз’яснення, яку вакцину використовуємо, запропонувати ознайомитися з інструкцією, розповісти, чи дотримані умови зберігання препаратів, яких побічних наслідків можна очікувати. Що ж до ймовірного введення у національний календар щеплень вакцинації проти пневмококової інфекції, то тут двох думок не може бути. Це потрібно. Попередньо йшлося і про запровадження вакцинації від папіломавірусів, але, очевидно, через брак коштів від такої ідеї відмовилися. Сьогодні ми забезпечені вакцинами на 40—60 відсотків від потреби.
Наталія МАРКОВА, завідувач відділення крапельних інфекцій обласної інфекційної лікарні, головний позаштатний спеціаліст з дитячих інфекційних захворювань управління охорони здоров’я: — Найефективнішим методом боротьби з інфекційними захворюваннями є вакцинація. Багатьох людей хвилює можливість ускладнень після процедури щеплення. Але якщо на терези ставити ризики від захворювання і вакцинації, то їх навіть не можна порівнювати. Більшість батьків не стикалися з тими недугами, від яких дітей вакцинують, тож вони не можуть уявити, від якої загрози ми намагаємося захистити малюків. Запровадження щеплень від пневмококової інфекції, на мою думку, виправдане. До нас у лікарню часто потрапляють діти з ангінами, отитами. Після проведення бактеріальних обстежень виявляємо збудників пневмококової інфекції, від яких щорічно у світі помирає до 40 тисяч хворих. Найбільш вразливі діти віком до п’яти років. Збудник потрапляє у верхні дихальні шляхи. В одних випадках дитина є носієм і не хворіє, в інших, у кого знижена опірність організму, спричиняє важкі захворювання — менінгіти, пневмонії, гайморити, враження серця. Більшість пневмококів нечутливі до пеніциліну. Лікувати ці недуги важко. Наприклад, кожен третій випадок захворювання на менінгіт у дітей до трьох років закінчується летально. Саме тому вакцинація від пневмококових інфекцій введена у календарі щеплень в Англії, Франції, США, цього року — в Росії.
Валентина ФЕДЧУК, завідувач педіатричного відділення Луцької міської дитячої поліклініки: — Звичайно, було б набагато легше працювати, якби вакцинами забезпечували вчасно і в повному обсязі. На жаль, трапляється, що у пологових будинках, відділеннях не можуть у перші дні після народження зробити щеплення від туберкульозу, бо нема вакцини БЦЖ. Якщо ж упродовж двох місяців не встигаємо з цією процедурою, то необхідно попередньо робити пробу Манту, а тоді вакцинувати. До того ж і туберкулін у нас є не завжди. Часто запитують, чому треба вакцинувати дітей раннього віку. По–перше, у них ще не сформувалася імунна система, вона не дає бурхливої відповіді на щеплення. По–друге, мама з дитиною не сидить вдома, буває у людних місцях, важливо захистити малюка, щоб до двох років він мав імунітет. Новий календар пропонує зміну термінів трьох щеплень. Нині ми проводимо їх у 3, 4 і 5 місяців. А в перспективі будемо вакцинувати у 2, 4, 6 місяців, що ближче до європейських стандартів. За кордоном дітей щеплюють шестикомпонентною вакциною. Було б ідеально, якби таку закуповували і для маленьких українців. На три уколи дитинка отримувала б менше. Перед щепленням лікар обстежує дитину, міряє температуру, перевіряє параметри росту, ваги. Потім медичний працівник, який проводить вакцинацію, звіряє всю інформацію, щоб не допустити помилки. Бувають дні, коли одержуємо вакцину, біля кабінету утворюються великі черги, доводиться робити цю процедуру понад сотню разів. Важко і медикам, і пацієнтам. Якщо батьки хочуть строго дотримуватися календаря щеплень, а в поліклініці на той момент відсутня вакцина, ми маємо право використовувати препарати, придбані батьками. Цього ж дня, коли дитину обстежуємо і даємо добро, мама йде до аптеки, яка через дорогу від поліклініки, з виданим нами рецептом. Приносить вакцину з холодовим елементом, щоб був дотриманий температурний режим, з чеком, який засвідчує, що препарат придбаний сьогодні, із сертифікатом якості. Медсестра, перевіривши всі ці документи, може зробити щеплення. У такий же спосіб виходимо із ситуації, коли дитину оформляють у садочок, а з вини батьків необхідні щеплення їй не були зроблені.
