Це рядок із давньої пісні, бо які ж Зелені свята без вінків, без хатнього клечання, без пряного запаху лепехи на долівці, без поминання предків, проводів весни і плекання добрих надій на літо, на майбутній урожай…
Це рядок із давньої пісні, бо які ж Зелені свята без вінків, без хатнього клечання, без пряного запаху лепехи на долівці, без поминання предків, проводів весни і плекання добрих надій на літо, на майбутній урожай… Трійця (Тройця) — церковне дванадесяте свято, яке відзначають у 8-у неділю після Великодня. Свято це припадає на 50-й день після Пасхи, тому Церква називає його ще П’ятидесятницею. Зміст християнської Тройці відповідає розповіді новозавітної книги «Діяння апостолів», де йдеться про зішестя на апостолів Духа Святого у п’ятдесятий день після воскресіння Христа. Після цього вони заговорили різними мовами, хоч ніколи цьому не навчалися. Це свято увібрало у себе й чимало традицій попередніх язичницьких вірувань. Основа троїцької обрядовості — культ рослинності, яка у цей час набирає апогею свого буяння й цвітіння. «На Зелені свята починають квітувати жита, а за народними віруваннями, у час квітування хлібних злаків прокидаються мерці», — писав етнограф Олекса Воропай. Тому споконвіку у ці дні — особливий пошанівок до предків, які відійшли у Вічність. Інший відомий етнограф Василь Скуратівський авторитетно стверджував у 90-і роки минулого століття, що у селі Сварицевичах на Рівненщині зберігся обряд ще із дохристиянських часів, під час якого у перший день Зелених свят на кладовищі відбуваються жіночі голосіння у формі речитативу, своєрідні сповіді перед померлими.
