Нещодавно прем’єр–міністр Росії Дмитро Медведєв хвалькувато заявив на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук»: «Все поставки газа на Украину только после возврата долгов и предварительной оплаты. Халява закончилась!» ...
Сергій НАУМУК, редактор відділу сільського життя газети «Волинь–нова»
Нещодавно прем’єр–міністр Росії Дмитро Медведєв хвалькувато заявив на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук»: «Все поставки газа на Украину только после возврата долгов и предварительной оплаты. Халява закончилась!» Це повідомлення за короткий час сподобалося більш як 7000 користувачів, 599 — поширили його далі, 797 — прокоментували. Коментарі різні: є критичні, а є й вірнопіддані, на кшталт давно пора перекрити хохлам трубу. Перші залишають здебільшого українці, другі — росіяни
Газова проблема в українсько–російських відносинах дуже давня. Власне, вона полягає у тому, що північно–східні сусіди ніяк не хочуть перейти до прозорої системи оплати та перевести все на комерційні рейки. Воно й не дивно: в каламутній воді, як відомо, ловити рибку легше. От Путін і «ловить» — то ціною крутить, як циган сонцем, то газовий кран у розпал зими перекриває, то передоплату вимагає. Сумнозвісні знижки навряд чи є такими, коли їх розглянути скрупульозно. Адже хай ціна газу й була неринковою, плата за транзит вуглеводнів із Росії до Європи — також. І не факт, що вигравала Україна. Крім суто економічного аспекту, є й інші. І геополітика, попри всі солодкаві слова кремлівських очільників, відіграє куди більшу роль. Бо «Газпром» у руках Кремля така сама зброя, як і «Русский мир» або Митний союз. І починає він діяти у найкритичніші моменти. Воно й не дивно: росіяни — хороші тактики. Щойно в нас зміна влади, внутрішні негаразди — «Газпром» із черговими претензіями як уродився. А з огляду на втрату Криму та війну на Донбасі, ну просто гріх таким не скористатися. Але без «дружнього» крана на трубі неповоротка та неефективна українська економіка ще довго йшла б протореним шляхом, вибиваючи знижки замість впроваджувати енергоощадні технології. Звісно, Україна наразі дуже далека до незалежності від російської газової голки, у нас лише 1 відсоток енергії виробляють із відновлювальних джерел, тоді як у Євросоюзі — 13. Зразком можна вважати Норвегію. У цій країні, яка має власні багатющі поклади газу, аж 63 відсотки енергії виробляють із відновлювальних джерел. Проте своїми заявами, а ще більше діями Росія сама підштовхує українську економіку в західному напрямку. Воно й не дивно: росіяни таки погані стратеги. Росіянам варто пам’ятати, що ми — один із найбільших покупців газу. І тут уже жодні геополітичні реверанси не допоможуть. Україні важко без російського газу, але й Росії нелегко без такого споживача. А зважаючи на всі події цього року, можна спрогнозувати радше Майдан–2, аніж повернення до старих газових схем. Власне тому Кремль так нервується і сипле заявами. Недарма й труба у Полтавській області вибухнула саме тоді, коли український уряд впритул підійшов до реверсу газу з Європи — північні сусіди бачать, що, попри всі старання, Україна поволі виходить з орбіти імперського впливу. Тож цілком імовірно, що бравурна заява Медведєва — це лише спроба зберегти хорошу міну за поганої гри. Бо халява дійсно закінчилася. Але не тільки для України, яка за дешевий газ для підприємств олігархів платила постійною залежністю зовнішнього курсу, а й для Росії також. Нам нелегко перейти на комерційний принцип оплати газу, ще важче — відмовитися від нього зовсім. Та щойно це станеться, Росія втратить одне з найпотужніших знарядь впливу — «Газпром». І доведеться шукати щось інше. Халява закінчилася.
