Будь мудрою — змовчи, пробач, вдай, що сліпа, терпи. І взагалі — думай про дітей. Дітям потрібна сім’я. Дітям потрібен батько. А кому ти потрібна з дитиною (двома-трьома-чотирма)?..
Будь мудрою — змовчи, пробач, вдай, що сліпа, терпи. І взагалі — думай про дітей. Дітям потрібна сім’я. Дітям потрібен батько. А кому ти потрібна з дитиною (двома-трьома-чотирма)? Зрадив? Ти що, Батьківщина, а він — іноземний шпигун? Ну скочив у гречку, з ким не буває? Чоловіки — вони полігамні. Ну, ти теж переспи із кимось. От і помстишся. Кохання? Яке кохання? Доросла жінка, а така дурня в голові. В казочки про кохання вже навіть учні восьмого класу не вірять. Ночує вдома? Дітей любить? Гроші дає? То чим ти переймаєшся? Мудрою треба бути. Вари борщ і терпи. І про дітей думай!
ЛЮБАВА
Саме ці всі аспекти охоплює «жіноча мудрість». Ну ці ж? Чи у вас із чимось іншим асоціюється ця словосполука? Невже з тітонькою–професором в окулярах? «Моя дружина — дуже мудра жінка. Все знала і вдавала, що нічого не відбувається. Врешті я залишився в сім’ї і дуже вдячний їй за це». Супер. Перемога сімейних цінностей: бурхливі і тривалі оплески жіночій мудрості. Розуму в гречку скочити так, щоб дружина не дізналась, не вистачає. Як і сили не скакати взагалі. Не скакати — це взагалі фантастика. І, впевнена, сама ситуація, якщо її на розсуд тітоньок винести, отримає всезагальне схвалення. Посидять, скрушно покивають головами — ай, молодець, все правильно зробила, борщ вчасно помішувала, помідори квасила, діткам соплі втирала, собі — сльози, терпіла, ну та не вона перша, не вона остання, зате сім’ю зберегла. Така вже наша жіноча доля… Чоловіків обмаль, на дорозі не валяються, і взагалі вони — козли. Он, зараз мій з паші прийде, піду їсти дам і видою… Ну так, ми самі вибираємо ту мудрість. Ми нею лікуємо свою подерту на атоми душу, прикладаємо її до випаленого серця, запиваємо її корвалолами чи гірким чаєм, тішачи себе тим, що діти мають батька, а ми про людське око — видимість сім’ї. Нам здається, що хтось обов’язково щось зрозуміє, оцінить, переоцінить… Зробить нарешті вибір і, звісно ж, на нашу користь, а тоді зробить висновки, розкається, а ми простимо, бо як же інакше, ми ж мудрі, а він, хоч і козел, але ж рідний. Та і батько дітям. І ось тоді всім буде щастя. Життєстверджувальна музика. Хепі–енд. Завіса. Фігня то все, тітоньки. Просто так зручно. І можна своє ж небажання брати відповідальність за все, що відбувається в житті, назвати гарно й милозвучно — «жіноча мудрість». Ніхто її не оцінить, твоєї мудрості. Вона комусь теж просто зручна. Твоя мудрість — лиш твоє брязкальце. І добре, якщо воно тебе тішить, коли тобі болить. Ти вибираєш видимість. Іди, помішуй свій підсолений сльозами борщ. Ніхто не скаже, що ти не маєш рації, нещасна мудра жінко… … А я піду твого чоловіка поцілую.
