Нещодавно група представників засобів масової інформації на пропозицію керівництва Луцького прикордонного загону побувала на заставах. Була добра нагода познайомитись із службою волинських прикордонників, переконатись, наскільки надійно охороняється кордон...
Нещодавно група представників засобів масової інформації на пропозицію керівництва Луцького прикордонного загону побувала на заставах. Була добра нагода познайомитись із службою волинських прикордонників, переконатись, наскільки надійно охороняється кордон. На міжнародний пункт прикордонного контролю «Доманове», що у Ратнівському районі, ми прибули пізно ввечері. У цей час на переході не було ні транспорту, ні людей, котрі перетинали б кордон з боку України до Білорусі чи у зворотному напрямку. Якраз несла службу Любов Ворона, до речі, єдина жінка-прикордонник. Ось уже п’ятнадцять років вона носить військову форму, з них одинадцять — зелену — охоронця державного кордону. Любов Олексіївна — оператор комплексу спеціальних технічних засобів. Через її руки, так би мовити, проходить реєстрація усіх транспортних засобів і громадян, які у цьому пункті перетинають державний кордон України. Цікавимось, як служиться жінці у чоловічому колективі. — Легко і приємно, — каже вона. — Принаймні, увагу з боку чоловіків відчуваю постійно. До речі, син Любові Олексіївни теж вирішив служити на кордоні. Зараз він навчається на третьому курсі академії Прикордонних військ України у Хмельницькому. Інспектор прикордонного контролю прапорщик-кінолог Володимир Кошелюк служить із чотириногим другом Мегі. З дозволу коменданта Олександра Тусюка ми перевірили здібності Мегі і заховали виданий нам для експерименту пакет з маковою соломкою за заднє колесо вантажівки, котра з Білорусі в’їжджала на територію України. Водій машини нашими діями цілком резонно обурився — очевидно, подумав, що проти нього готується провокація. Довелось пояснити суть операції. Буквально через хвилину Мегі безпомилково виявила сховану соломку і почала голосно гавкати та кігтями діставати згорток... Нічліг журналістів був запланований на прикордонній заставі «Тур» Шацької прикордонної комендатури. Тут на нас чекав сюрприз — солдатська баня-парилка з березовим віничком. Ніч на заставі для прикордонників пройшла спокійно, а ось для журналістів — не зовсім. Після домашнього комфорту не усі змогли швидко пристосуватись до відпочинку в казармі з двоярусними ліжками. Першою «порушила спокій» застави, яка розміщена майже в центрі села Тур, місцева жителька Руслана Павлович. Вона працює кухарем і щодня, крім суботи і неділі, заступає на свою «вахту» з шостої години ранку. А поряд з нею працює рядовий Андрій Ємельянов, який, як і ще одинадцять його ровесників, несе строкову службу. Нині на заставі служить 60 чоловік, серед яких 25 «контрактників», 12 солдатів строкової служби. Перші живуть у найближчих селах, другі — у казармі на заставі. Несуть службу тут і 13 прапорщиків, вісім сержантів, три офіцери. Рядовий строкової служби Михайло Смолка щойно повернувся з наряду і, поснідавши, погодився розповісти про себе і свою службу. Він — лучанин, закінчив загальноосвітню школу № 3. Вступив на заочне відділення юридичного факультету Волинського держуніверситету, але у зв’язку з призовом навчання змушений був тимчасово перервати. Після так званого «курсу молодого бійця» потрапив на заставу «Тур». Служба подобається. Михайло вже встиг і відзначитись. Перед новим роком наряд, до якого входило троє прикордонників, затримав два автомобілі з контрабандним товаром, які нелегально намагалися перетнути українсько-білоруський кордон в районі села Сушитниця. У порушників були вилучені ключі від транспортних засобів, особисті документи. Оскільки вони намагались чинити фізичний опір, довелось застосувати наручники. А оперативно-пошукова група, котру наряд викликав, доставила затриманих на заставу. Як заохочення за зразкову службу, Михайло Смолка отримав довготривалу відпустку додому. В передобідню пору на заставу «Тур» прибув комендант Шацької комендатури капітан Олександр Стадник. Коли журналісти з ним розмовляли, наряд, який ніс службу на одній з ділянок кордону, доповів у чергову частину застави про спробу порушення державного кордону: водій намагається з території України виїхати у Білорусь. Лине команда: «До зброї!» У лічені хвилини оперативно-пошукова група у повній амуніції шикується на плацу, отримує від заступника начальника прикордонної застави Івана Щетинського завдання. На лісовій галявині прикордонники наздоганяють білий автомобіль «Міцубісі», водій якого не реагує на команду зупинитися. УАЗ випереджає іномарку, члени опергрупи вискакують з машини і перегороджують дорогу спеціальним приладом «кактус». Порушник буквально за крок до «голок» зупиняє свій автомобіль. Прикордонники обшукують водія, одягають наручники. А вже потім починають разом з ним оглядати машину, перевіряти товар. Після цього затриманого і його автомобіль супроводжують на заставу «Тур». Лише тут ми дізнаємось, що ця тривога була учбовою з метою підтримання боєготовності підрозділу. Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ.
