Першою почула жіночий крик, що лунав з квартири Сергія Мула, його сусідка по площадці Катерина...
НАРУЧНИКИ ДЛЯ ПИЯКА Першою почула жіночий крик, що лунав з квартири Сергія Мула, його сусідка по площадці Катерина. Вона сиділа на лавочці на подвір’ї, але впізнала голос Ольги, котра проживала на п’ятому поверсі. Поряд гралися доньки Ольги — п’ятирічна Ганна та чотирирічна Вікторія. Катерина запитала: — Дітки, хто там кричить? — Це тато б’є маму,— повідомила Ганна. — Нам він сказав, щоб погуляли надворі, доки він поговорить з мамою. — Тато п’яний? Дівчатка ствердно кивнули головами. Сусідка піднялася на п’ятий поверх, зайшла у квартиру Мула. Ольга лежала посеред підлоги на кухні, уже не кричала, а тільки стогнала. Над нею стояв чоловік. — Ти за що б’єш Ольгу?— запитала Катерина. Мул подивився на сусідку червоними від перепою очима. — Геть звідси!— вигукнув, аж слина пішла з рота, й кинувся до Катерини. — Яке твоє собаче діло? Хочеш також отримати, то зараз матимеш! Жінка вибігла з квартири. Швидко спустилася сходами у двір, аби покликати когось на допомогу. У дворі було троє чоловіків. Всі з цього ж будинку. Стояли й про щось голосно розмовляли. — Ходімо швидше на п’ятий поверх, там Мул б’є Ольгу,— повідомила Катерина. — А він її б’є постійно. Уже, мабуть, звикла,— сказав хтось, але всі разом піднялися до квартири Сергія. Двері вже були замкнені зсередини. Чоловіки почали стукати. Ніхто не відгукнувся. Потопталися під дверима кілька хвилин і розійшлися. Сусідка все ж таки зателефонувала в Луцький міський відділ внутрішніх справ. Черговий підняв трубку. Катерина повідомила, що на вулиці Мазепи в її будинку чоловік б’є свою дружину. — Я заходила до них у квартиру, жінка лежить на кухні вся покалічена. А над нею стоїть п’яний чоловік... Він і мене ледве не побив. — Чекайте, зараз приїдемо,— пообіцяв черговий... Через кілька хвилин міліцейський автомобіль зупинився на вулиці Мазепи біля дев’ятиповерхового житлового будинку. Працівники міліції почали підніматися на п’ятий поверх. На сходах, неподалік дверей квартири Мула, вниз головою лежала молода жінка. Вона була непритомна й хрипіла. Жінку підняли й занесли в кімнату. Потім вирішили оглянути квартиру. Перше, що кинулося в очі, кров на підлозі в коридорі. На кухні, крім крові, чомусь було ще й багато води. Чи то пияк змивав кров, чи обливав водою непритомну дружину. На кухні валялося також чимало розбитого посуду, якісь недоїдки. Певне, саме тут була бійка. В одній з кімнат сидів господар квартири. Побачивши працівників міліції, кинувся до виходу. Його затримали на сходах п’ятого поверху. Він був настільки п’яний, що не міг говорити й лише щось бурмотів. Коли його вхопили за руки міліціонери, намагався вирватися, почав брудно лаятися, хапав їх за одяг й затіяв бійку. Пияку змушені були вдягнути наручники. Тільки тоді він затих. Зрозумівши, що жінка без свідомості і у важкому стані, працівники міліції викликали “швидку допомогу”. Ольгу Мул відвезли у лікарню. Там під час огляду в неї виявили досить важкі травми: струс головного мозку, перелом кісток черепа та нижньої щелепи. Всього ж п’яниця завдав дружині не менше одинадцяти ударів. Кілька з них виявилися небезпечними для життя. Але п’яний чоловік, коли бив Ольгу, звичайно, про це не думав... ПАМ’ЯТЬ ЗАБРАЛА ГОРІЛКА Того серпневого ранку Сергій Мул тільки-но піднявся з ліжка, одразу поїхав на вулицю Гнідавську. Там проживав його батько. Напередодні батько попросив, аби син допоміг йому встановити кілька стовпчиків для майбутньої огорожі. — Завтра буду в тебе,— пообіцяв Сергій й справді ще до схід сонця вже був у батька. Прийшов ще один помічник — сусід. Втрьох нашвидку поснідали й приступили до діла. Копали ямки, ставили туди стовпчики, потім утрамбовували землю. Було душно, можливо, тому робота йшла повільно. — Може, зробимо перерву та пообідаємо?— запропонував господар хати. Син та сусід його не підтримали. — Закінчимо ставити стовпчики, тоді й за ложки візьмемось,— проявили одностайність обидва. — Справа ваша... Години через дві робота була завершена. — Мийте руки й заходьте до хати,— запропонував господар. Через кілька хвилин всі уже вмостилися за столом, де їх чекала не тільки добра закуска, а й пляшка горілки. Налили по чарці, перехилили одним духом. Потім ще і ще. Їли також з апетитом. Не помітили, коли й пляшка спорожніла. — Так пити — тільки нерви собі псувати,— зауважив син. — Став, батьку, ще одну, якщо маєш. Господар приніс другу пляшку. Швидко прикінчили і її. Потім Сергій пішов у магазин, приніс пива. Запили горілку пивом. — Мабуть, я вже піду додому,— піднявся із стільця син і, похитуючись, попрямував до виходу... Дружина Ольга була вдома. Побачивши чоловіка, котрий ледве протиснувся у двері, зрозуміла, що він знову прийшов п’яний. Зараз за звичкою почне бити посуд, а тоді чіплятися до неї. Так було майже завжди. Мовчки поставила йому їжу на стіл. Сергій згріб тарілку рукою на підлогу. Скло брязнуло й розлетілося. — Я вже наївся, досить з мене,— пробурмотів. — Скажи краще, де ти увесь день волочилася. — Вдома сиділа з дітьми. — Знаю, що брешеш!— брязнув він ще однією тарілкою об підлогу, потім наказав донькам, аби йшли погуляти на подвір’я, доки він розбереться з мамою. Дівчатка слухняно попрямували до дверей. Ольга також хотіла втекти, бо знала, що зараз буде бійка, але чоловік вхопив дружину за руку й грубо штовхнув на підлогу. Ольга піднялася, але він вдарив її кілька разів кулаком в обличчя й Ольга знову опинилася на підлозі, почала кричати, кликати на допомогу. — Замовчи! — вигукнув зі злістю й почав товкти її ногами. Бив по голові, в груди, в живіт. Вона вже не кричала, а тільки стогнала. У квартиру забігла сусідка Катерина, але він її вигнав й замкнув двері. Чув, як хтось ще гупав у двері, але не відчинив. Коли гамір затих, виволік закривавлену дружину з кімнати й кинув на сходи. Там її, непритомну, й виявили працівники міліції, котрі приїхали. “Швидка допомога” відвезла Ольгу Мул у лікарню. Тиждень пролежала там непритомна. Лікарі робили все можливе, аби врятувати їй життя. Але травми, завдані п’яним чоловіком, виявилися смертельними... Шість років промучилась Ольга з чоловіком-п’яницею, весь час сподівалася, що той опам’ятається, забуде про чарку. Кілька разів хотіла з ним розлучитися, але вважала, що донькам потрібен батько. Чомусь не подумала, що алкоголік для сім’ї — то зашморг на шиї. Ні працювати, ні допомогти дружині, ні виховувати дітей він не здатний. Під час слідства та суду Сергій Мул заявляв, що не пам’ятає, як того трагічного дня добрів додому, як бив дружину, і навіть, як йому вдягали наручники. Таке цілком може бути, адже горілка відбирає пам’ять, але це не знімає, а посилює відповідальність за скоєний злочин. Луцький міський місцевий суд за скоєння важкого злочину засудив Сергія Мула на сім років позбавлення волі. У місцях відбуття покарання його примусово лікуватимуть від алкоголізму. Судова палата в кримінальних справах апеляційного суду області вирок залишила без змін. Під час суду батько Сергія заявив, що його син “у п’яному стані небезпечний для оточуючих”. Справді, той не лише знущався над дружиною, а й обіцяв повбивати всю її родину. Щоразу, насмоктавшись алкоголю, він скаженів. Знаючи про все це, батько виставив для сина дві пляшки горілки. З батьківського могоричу й почалася трагедія... Михайло КВЯТКОВСЬКИЙ, Володимир КАЛИТЕНКО.
