Стаття про лікування алкогольної залежності привернула увагу багатьох читачів...
Стаття про лікування алкогольної залежності, надрукована у попередньому випуску, привернула увагу багатьох читачів, зокрема й тих, хто зумів повернутися до тверезого життя. Яким був їхній шлях до одужання?
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
ЩОБ ДУША ПРОСВІТЛІЛА — ВИЛИЙ З НЕЇ ТЕМІНЬ… Про товариство «Анонімні алкоголіки», яке у нашій області діє вже чверть віку, доводилося писати не раз. І щоразу дивувалася: що спонукає цих благополучних чоловіків і жінок регулярно збиратися разом, знову і знову нагадувати собі й іншим про здавалося б давно вирішену проблему. Адже про погане, зазвичай, хочеться якнайшвидше забути. Дехто вважає, що діяльність груп анонімних алкоголіків базується на суворій дисципліні, вимогах виконувати програму «12 кроків», у якій сконцентровано суть і мету діяльності. Але, як виявилося, тут нема керівництва, нема примусу і підзвітності. Хочеш — залишайся, хочеш — ні. Ніхто не цікавиться ані твоїми статками, ані соціальним становищем, віросповіданням, навіть прізвища не треба називати. Зі сторони усе виглядає дуже просто: люди п’ють чай, розказують свої історії, спілкуються. Насправді ж кожен крок до тверезості — шлях до самовдосконалення, духовного розвитку. — Найважливіше — усвідомити, що ти — алкоголік, що на кону — твоє життя. Щоб впустити в душу світло, треба вилити з неї усе темне. У цьому допомагає самоаналіз вчинків, поглядів, а також досвід тих, хто вже пройшов дорогу до звільнення від алкогольної залежності. Нас об’єднує бажання бути тверезими, — по–філософськи пояснює, що тримає його у групі анонімних алкоголіків, 50-річний Ігор. Сім років тому, коли ми вперше спілкувалися, чоловік виглядав набагато старшим, аніж нині. Тоді в нього був порівняно невеликий стаж тверезості й важка болюча історія колишнього пияка, який і дня не міг прожити без чарки. І ось тепер він, помолоділий, підтягнутий, гарно одягнений, успішний, стверджує: — Я почуваюся вільним, зникла необхідність боротися із собою, горілка викликає у мене асоціації з ціанистим калієм — така ж отрута, тільки вбиває повільніше. Крок за кроком звільнявся від багажу страху, комплексів, негативних емоцій, усього, що гризло й з’їдало. — А який із 12 кроків програми дався найважче? Як, скажімо, виконати вимогу про відшкодування кривд, яких завдав через пияцтво рідним, знайомим? — запитую в Ігоря. — Є речі, які повернути важче, аніж матеріальні борги. Грошима не відкупитися. Недодав уваги й тепла дітям, батькам, конфліктував з начальством на роботі, із сусідами, когось ненавидів… Тверезо, чесно оцінивши прожите, хочеться покаятися, попросити пробачення. Навіть у свого покійного батька, який пішов із життя через горілку, помер від цирозу. Довго шукав слова, писав листа, намагаючись висловити найсокровенніше, чого ніколи ми один одному не казали. Приїхав на кладовище похмурого дощового дня, присів біля могили, почав говорити. І вірите — на небі з’явилося сонце, освітило портрет батька на пам’ятнику, я наче відчув на собі теплий погляд. І на серці стало легше, — відверто розповідає наш співрозмовник, зізнаючись, що дату, коли прийшов на збори анонімних алкоголіків, вважає своїм другим днем народження. Тепер у нього — щаслива сім’я, підростає донечка. Із старшими дітьми від попереднього шлюбу відновилися добрі стосунки. Є багато друзів, на допомогу яких може розраховувати і яким завжди готовий прийти на виручку сам. Колись мене обзивали алкоголіком, а я це заперечував. Тепер кажу, що я — алкоголік, а люди не вірять, мовляв, дай Бог усім пиякам бути такими, — усміхається чоловік.
«ЯКЩО ВАС ДВОЄ — ЦЕ ВЖЕ СИЛА» Володимир — один із перших анонімних алкоголіків на Волині, був учасником установчих зборів, які відбулися 12 серпня 1989 року. Голова Товариства тверезості Геннадій Севрюков, зацікавившись на той час відомим у світі, але новим для СРСР методом боротьби з пияцтвом, запросив до Луцька американського місіонера Лео, щоб із перших уст почути, в чому секрет успіху руху анонімних алкоголіків. Слухачів назбиралося зо два десятки. Але реально зацікавлених послідовників знайшлося всього двоє. — Про це зібрання довідалася моя мама, яка робила все, щоб врятувати мене, пропащого. Я ж тоді відбував покарання за аварію, скоєну у стані сп’яніння. Умовно засудили на 5 років «хімії». Мама дійшла до начальства, домовилася, щоб мене на півдня відпустили з роботи. Я ж по дорозі на збори купив пляшку вина, взяв ще й напарника, щоб було з ким випити. Спочатку сидів, нудився і гладив пляшку в кишені. А потім стало цікаво. Зачепило, як почав розказувати про себе чоловік, якого звали Леонідом. Потім я підійшов до нього, познайомилися, розговорилися. Напарник смикав за рукав, що пора хильнути, а я вперше в житті сказав: «Сьогодні не буду». Раніше ж завжди обіцяв «зав’язати» із завтрашнього дня, — згадував Володимир, прийшовши до редакції. Удвох із Леонідом вони стали шукати контактів із групами анонімних алкоголіків у Києві та Одесі, вникали у суть методу, шукали однодумців. Проста, на перший погляд, програма виявилася глибокою і продуманою. Після 15 років безпробудного пияцтва Володимир визнав, що перед цим злом самотня людина є безпомічною. Без допомоги Вищої сили, без підтримки тих, хто з тобою в одній шкурі, одужати неможливо. Не випадково наш гість відзначав: — Дива відбувалися на очах. Я жив із засудженими, де спілкування матюччям було нормою. А мені раптом — як відрізало, стало гидко вживати брудні слова. Я не вмів раніше висловити свою думку, двох речень не міг зв’язати, мучився колись біля дошки у школі, а от на зборах легко говорив про все, що було на душі. Поступово кинув курити. У групі анонімних алкоголіків знайшов і свою другу половинку. Життя змінилося. Скоро буде 25 років, як не беру в рот спиртне, але на збори ходжу постійно, адже приходять новачки, яким потрібна допомога. В Україні сьогодні діє 120 груп анонімних алкоголіків, у сусідній Польщі — понад 2 тисячі. У США цей рух існує понад 80 років, має чимало прихильників. — Справа не в масовості. Достатньо, щоб об’єднали свої зусилля двоє людей, — і разом вони зможуть досягти успіху, — підтримує Володимира його дружина Тетяна, яка 16 років живе тверезо. Скільки волинян є членами груп анонімних алкоголіків — не відомо, бо ніхто не веде списків присутніх, не контролює відвідування і не відстежує результатів діяльності. Справа добровільна. Залишаються, як правило, ті, хто пройшов круги пекла, випробував усі методи лікування і знайшов сили зупинитися на краю прірви. Анонімні алкоголіки Луцька запрошують усіх бажаючих на Форум з нагоди 25-ї річниці діяльності товариства у нашому місті, який відбудеться 26 — 27 липня 2014 року за адресою: м. Луцьк, проспект Відродження, 24 (навчально-методичний центр профспілок). Вхід вільний. Детальна інформація за телефонами: 066 9201570, 0967814933, 0935171222.
