Я — солдат. Я загинув, поліг на війні,
Бо покликала нас Україна — вперед!
Двадцяти чотирьох не було ще мені,
Коли куля пробила мій бронежилет...
Вадим КРИЩЕНКО
Я — солдат. Я загинув, поліг на війні, Бо покликала нас Україна — вперед! Двадцяти чотирьох не було ще мені, Коли куля пробила мій бронежилет.
Вкоротив мені віку російський свинець, Ворог цілив у друга, а в мене попав. Скільки доль молодих і гарячих сердець Відійшло в небеса — в канонаді заграв.
У бою смерть жорстока не всіх обмине. Я собою закрив шлях до злих лихоліть. Голос мій здалини просить тільки одне: Ви матусі коханій сльозу обітріть.
Все, що міг, я віддав, не сховавшись для втіх. Не кляну я нікого, що доля така. Я жалкую лише, що у світі не зміг Залишити на спомин вам доньку чи синка.
Щоб дитятко зростало, як той ясенок, На землі, котру встиг я колись захистить. Може, інша донька, може, інший синок Пригадає отих, хто в землі вже лежить.
Хай Вкраїна живе — це мені головне. Хай не знає вона більше кривди і зрад. А висока зоря хай тепло осяйне Прикладає туди, де спить вічно солдат...
