Через сонячні промінчики перечіплювалися краплини теплого дощу. Це плачуть ангели золотими слізьми і благословляють землю небесними поцілунками...
Через сонячні промінчики перечіплювалися краплини теплого дощу. Це плачуть ангели золотими слізьми і благословляють землю небесними поцілунками. Лариса любила літні «сліпі» дощі. У дитинстві за парасолі правили величезні лопухові листки. Лариса з подружками «дефілювали» з ними під лагідними дощами
Ольга ЧОРНА
Вона усміхнулася, пригадуючи свої дитячі сільські розваги. Усміхалося сонце перехожим, які розгублено то розкривали, то закривали парасольки. — Допоможіть на лікування. Пані, допоможіть на… Голос прохача перебив її спогади. Чоловік простягнув брудну руку, а в другій тримав заяложений листок паперу, на якому начебто був написаний його діагноз. Лариса глянула на прохача. Він видався їй знайомим. І голос, голос… Прохач закліпав очима, сховав погляд. Простягнута рука опустилася. Він упізнав Ларису… Їхні села розділяла смужка поля й лісок, який місцеві називали переліском. У селах казали: вийшла заміж або одружився «за перелісок». Ілля через «перелісок» їздив велосипедом до сусіднього села — на побачення до Лариси. Він закохався в її симпатичні ямочки на щічках. У жарти–сміховинки. А ще до Лариси дівчата бігали красу наводити — вона робила гарні зачіски. Коли була маленька, заплітала кіски лялькам з кукурудзи. А якось підстригла подаровану хресною справжню велику ляльку, після чого мати почала ховати ножиці… Коли Лариса почала працювати в одній із перукарень у райцентрі, в неї з’явилося багато постійних клієнток. Вона вміла, як жартували, з трьох волосин зробити шикарну зачіску. Запропонувати стрижку, яка б шалено пасувала. А ще — фантастично зачісувала наречених. І вже знала, як виглядатиме її зачіска, коли буде виходити заміж за Іллю… Ілля подарував Ларисі тендітний перстеник і запропонував заміжжя у день її народження. Потім були заручини. Одна з Ларисиних клієнток, кравчиня, що шила розкішні весільні сукні, пообіцяла: — Будеш виглядати, наче королева. Я маю для тебе, дівчинко, спеціальний фасон. І лише Зоя — сусідка та родичка в енному поколінні — не раділа Ларисиному щастю. Дівчина була старшою за Ларису й однокласницею Іллі. У школі хлопець писав їй записки. Навіть зустрічалися. Коли Ілля пішов до армії, Зоя закрутила лямур із вчителем фізкультури, який, щоправда, в селі довго не затримався. Були й інші кавалери. Потім виправдовувалася перед Іллею, мовляв, усі хлопці й чоловіки такі нав’язливі… Коли ж Ілля почав зустрічатися з Ларисою, Зоя затаїла образу і злість. На обох. …Селом пішли чутки: Лариса в місті не тільки жінкам льоки крутить, а й голови чоловікам. Бачили, начебто, як після роботи то в одне, то в інше авто сідала. А потім у селі вдарило громом: Лариса зробила аборт від якогось залицяльника. Ілля влетів на подвір’я Ларисиних батьків зелений від злості: — Скажіть своїй… Словом, весілля не буде! Від кого ж вона дитини позбулася? Знеславила мене. — Що за дурниці ти говориш? — ошелешено дивилася на Іллю Ларисина мати. — Запитайте в своєї… Всі знають. І скажіть їй, аби на очі мені не потрапляла. Повія! Ілля гримнув хвірткою, а жінка нашвидкуруч почала збиратися до міста. Невже це правда, а вона, мати, нічого не помічала, не знала? — Мамо, який аборт? — здивувалася Лариса. — Кому потрібно цей поголос пускати? Дівчині хотілося втекти світ за очі. — Подаруйте фасон моєї весільної сукні іншій нареченій, — сказала Лариса кравчині. Й усе розповіла. — Цей хлопець — не твоя доля. Моя порада: їдь звідси. Не пропадеш. Руки у тебе, Ларисонько, золоті. Душа добра. А фасон знадобиться. Ще повернешся за своєю сукнею. Лариса поспіхом розрахувалася з роботи й подалася до обласного центру. У великому місті бувало по–різному. Але найболючіші — поїздки додому. У селі на Ларису дивилися з осудом і зневагою. Вона не виправдовувалася. Бо не було за що… …Василева мати стала постійною Ларисиною клієнткою. Інколи, як це водиться в цирюльнях, намагалася задушевно поговорити з молодою перукаркою. Але дівчина здебільшого усміхалася у відповідь, а її ямочки на щічках залишалися сумними. Василевій матері подобалася Лариса. Ось тільки синові не подобалося, коли мати намагалася його з кимось познайомити. Але й на те існують маленькі жіночі хитрощі, аби… Василь з Ларисою почали зустрічатися. Згодом Лариса поїхала до кравчині за весільною сукнею. …У Лариси й Василя вже майже дорослі син і донька. Син подібний на маму — з ямочками на щоках, а донька — татове сонечко — викапаний Василь: кароока, з неслухняним кучерявим волоссям. — Пощастило вам із невісткою, пані Надю, — кажуть знайомі та сусіди. — А Василь порохи з Лариси здмухує. І внуки у вас слічні. Жінка усміхається. «Сама невістку вибрала», — відповідає подумки. …Ілля довго ходив у Зойчиних залицяльниках. І так, і сяк Зоя схиляла його до одруження. «Приворожила Зойка парубка», — почали пліткувати в селі. «Якби приворожила — під вінець повів би». «Кажуть, Ілля часто ночує в Зойки». Аж коли Зоя завагітніла, Ілля зважився на шлюб. Ні першу, ні другу, ні третю дитину Зоя виносити не могла. Матір радила їхати до знахарів. А донька нишком почала «заспокоювати» себе домашніми наливками, деколи й чимось міцнішим. Після чергових материних прохань поїхати до знахарів–цілителів не стрималася: — Ніхто не допоможе, бо гріх маю. Це ж я колись пустила поголос про Лариску, аби Ілля їй не дістався. Не робила вона аборта. А всі повірили. Всі! І що? Лариска щаслива! А я… Зоїні батьки та Ілля не йняли віри в почуте. — Що, коханий, так дивишся? Вдар, якщо хочеш. Легше стане. Ілля аж почорнів від цього «одкровення». Зібрав пожитки й пішов від Зої. Невдовзі подався в столицю на заробітки. Щось не склалося. Приїхав без грошей і з синцем під оком. Після цього шукав роботу в області. Перебивався сяким–таким підробітком. Зв’язався з негарною компанією. І дожився: став прохачем… Лариса дивилася услід чоловікові, схожого на діда. А йому ж щойно за п’ятдесят. Він хотів їй сказати, що знає правду, що був тоді дурнем. Що шкодує… Вона не відчула жалю до Іллі. Він обернувся, аби кинутися навздогін, втрапив у калюжу. Бризки води розлетілися на перехожих. Хтось крикнув, хтось обізвав бомжем. Це спинило…
Моя третя жінка така ревнива, що постійно доводиться пояснювати, що з першою і другою в мене нічого не було...
