80-річний Володимир Іванович Нестерук із села Кадище Ківерцівського району написав до редакції про свій досвід лікування травами тих захворювань, перед якими офіційна медицина часто є безсилою. Тож нещодавно ми напросилися до колишнього лісничого у гості...
80-річний Володимир Іванович Нестерук із села Кадище Ківерцівського району написав до редакції про свій досвід лікування травами тих захворювань, перед якими офіційна медицина часто є безсилою. Тож нещодавно ми напросилися до колишнього лісничого у гості
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
ПІД КРОНАМИ СТАРИХ ДУБІВ Господиня Галина Харитонівна, до речі, фельдшерка із 45–річним стажем, довідавшись про мету візиту, охоче підтвердила: — Добрих десять років чоловік віддає перевагу лікарським рослинам, а не таблеткам. Позбувся алергії, яка вже переростала у бронхіальну астму, перестав мучитись через аденому і навіть із псоріазом навчився боротися. А трави у нас просто під боком, можна сказати, аптека на подвір’ї. Скосив зять, бери, користуйся. Тільки з розумом. — Я лікарські рослини знаю ще з лісотехнічного інституту. У нас навіть предмет такий був. А коли працював лісничим, заготовляли цілющі зілля, план був, щороку здавали їх тоннами. Тоді й не задумувався, що це може бути для когось порятунком, поки сам на собі не переконався, — доповнює дружину Володимир Іванович. — А консультантом у мене була онука, студентка медуніверситету. Подвір’я у Нестеруків — велике, зелене, як лісова галявина, багате різнотрав’ям, посередині — могутні крислаті дуби, під якими й вели ми розмову. Хата, як кажуть наші співрозмовники, була колись власністю князя Радзивілла, тут квартирував його інженер із лісової охорони, наглядав за лісом, ставками. «Будівлі — до 100 років, а дубам — усі 300», — запевняє Володимир Іванович. Під кронами могутніх велетнів, здається, відчуваєш якусь особливу позитивну енергетику, яка сповнює спокоєм, зміцнює сили і додає бадьорості. Поруч на старій березі дикі голуби туркочуть. І ці двоє літніх людей, які цими днями, як з’ясувалося, відзначають 53–ю річницю подружнього життя, схожі на сивих голубів. Замолоду не було часу отак сидіти. Я фельдшерувала, бігала на виклики, щеплення дітям робила, наглядала за новонародженими і при всьому тому ще й будувала у селі ФАП. Просила односельчан, оббивала пороги начальства, часом і плакала від образ — але спільно таки довели справу до завершення. І чоловік з ранку до ночі працював — то в лісі, то на пасіці. Не зогледілися, як син із донькою виросли, роз’їхалися, удвох ми залишилися в хаті. Одна в нас тепер турбота — підтримувати здоров’я, — каже Галина Харитонівна, яку глава сім’ї називає своїм особистим лікарем.
«ЧОЛОВІК ШАНУЄ ЧИСТОТІЛ, Я — СОБАЧУ КРОПИВУ» — До 70 років на самопочуття не нарікав. А потім десь взялася алергія, як літо, жнива — у горлі дере, кашель душить, задихаюся. Бувало, втрачав свідомість під час нападу. Лікарі діагностували бронхіт із астматичним компонентом, був за крок до астми. А в селі жила жінка, яка мала цю недугу і рятувалася від неї козячим молоком. Неподалік її хати була соснина, кізку часто годували молодим гіллям хвойних дерев. Напевне, тому молоко мало лікувальні властивості. Став я брати його, пити — відчув полегшення. А потім свою козу завели і через три роки я перестав кашляти, — ділиться досвідом Володимир Іванович. На схилі літ, як зізнається, стала турбувати аденома простати. Вичитав у газеті рецепт лікування чистотілом: склянку соку з подрібнених свіжих рослин змішував із такою ж кількістю горілки. Вживати цей засіб потрібно строго за схемою, починаючи з однієї краплі, щоденно збільшуючи дозу аж до 30 крапель. Потім — у зворотному порядку. Приймати ліки слід вранці натщесерце, один раз на день. Робив це упродовж двох місяців — і стало легше. Потім курс повторив, і на операцію йти не довелося. — Чоловік шанує чистотіл, мед, а я — собачу кропиву. Коли ще працювала, багато нервувала через ту «народну будову», то стала відчувати біль у ділянці серця. Почала пити настій собачої кропиви, російською — пустирник. Через два тижні біль зник, став здоровим сон і повернувся спокій. З того часу ця рослина й оселилася під хатою, — бере в руки скошене стебельце Галина Харитонівна. — А оце — пижмо, з нього чоловік робить примочки на шкіру, вражену псоріазом. Куди тільки не звертався Володимир Іванович, які мазі не випробовував, а лускаті червоні виразки на тілі не зникали. Офіційна медицина безсила перед псоріазом. Пив кедрову олію, змащував шкіру кедровим гелем, син передавав їх аж з Уссурійська. Не допомагало. — А взяв траву, яка росте неподалік дому, почав робити примочки з міцного настою пижмо — стало легше. Був період, шкіра майже очистилася, суглоби стали менше боліти. Але ж то потрібно терпіння мати, а його часом бракує, тому й повернулася хвороба, — пояснює Володимир Іванович. Через поважний вік Нестеруки вже не мають змоги заготовляти трави. Однак усім, хто має проблеми зі здоров’ям, радять не забувати про природні ліки.
На фото: Про лікування травами Нестеруки можуть розповісти чимало цікавого.
