Сестра оцифрувала відеокасети з записами важливих подій у нашому сімейному житті. На вихідних ми передивилися, як вона йде в перший клас, а потім ще кілька святкових шкільних концертів...
Сестра оцифрувала відеокасети з записами важливих подій у нашому сімейному житті. На вихідних ми передивилися, як вона йде в перший клас, а потім ще кілька святкових шкільних концертів.
Цим записам — якихось 14 років, але певний дух епохи відчувається. Приміром, на першому уроці вчителька звертається до батьків: «Постарайтеся, будь ласка, придбати дітям пластилін». А потім ми так по-смішному зосереджено позуємо перед фотооб’єктивом, бо ж кадриків у плівці всього 24 — дуже не покривляєшся. Після урочистостей тато запрягає коней, які в нас ще тоді були у господарстві, щоб відвезти діда й бабу у сусіднє, ближче до асфальтованої траси село. Із нашого автобус ходив раз на тиждень, о 6–й ранку, і звався дивним словом «літучка». А на шкільний новорічний ранок мама зробила нам чудові костюми: мені корону з дощику і дротиків, а сестрі — із такого ж матеріалу — крила метелика на цілу спину. Звичайно, тоді ми не зауважували всіх цих деталей. Усемогутні батьки оберігали нас від труднощів, аби ми могли вірити в казки й у Святого Миколая.
