«ПРОЙДІТЬСЯ ПО СОНЯЧНОМУ ПРОМІННЮ, ЩОБ ПРИ ЦЬОМУ НЕ ОБПЕКТИСЯ!»
Більше сотні картин увійшло до експозиції «Мистецький світ Валентини Михальської», що відкрилася у Волинському краєзнавчому музеї (на фото)...
Більше сотні картин увійшло до експозиції «Мистецький світ Валентини Михальської», що відкрилася у Волинському краєзнавчому музеї (на фото)
Ярослава ТИМОЩУК
На персональній виставці волинської художниці Валентини Михальської представлені і перші роботи авторки, і зовсім «свіжі» полотна. Серед них — портрети, пейзажі, натюрморти, намальовані аквареллю, олівцями, гуашшю, виконані у техніці монотипії. На її картинах оживають птахи й метелики, запрошують у мандри волинські лісові мавки й загадково усміхаються жінки. Окрасою експозиції є графічні роботи з циклу «Червоне і чорне», а також портрети жінок із родини Косачів. До речі, під час урочистого відкриття експозиції презентували перші примірники поетичної збірки для дітей «Що забула борсучиха?». Вірші для наймолодших читачів написала поетеса і журналістка «Волині–нової» Валентина Штинько, а проілюструвала видання Валентина Михальська. — Світ дитячої казки має бути яскравим і кольоровим, — вважає художниця. — Такими й намагалася зобразити героїв нової книжки. Видання відразу знайшло перших читачів. Серед них — учениця Валентини Михайлівни 11–річна Іванна Патієвська з Любомля. Дівчинка подарувала іменинниці її портрет у своєму виконанні. Іванка малює лівою рукою, хоча пише правою. — Це унікальна дитина, — усміхається пані Валентина. — Вдячна їй і всім, хто завітав на виставку. Прийшли люди, яких давно хотіла побачити, і навіть ті, кого вже й не сподівалася зустріти, — всі, кого люблю і шаную, хто мене завжди підтримує.
Як художниця коментує свої роботи
Молитва безперервно звучить у моїх думках. Ці слова проказуються не розумом, а серцем. Справжня молитва сповнена вірою, надією і любов’ю — без цього вона «мертва» («Молитва»).
Бог зіткав мені дорогу з сонячного проміння. Спробуйте по ньому йти, щоб не обпекти підошви. Важко, але ж треба! У кожного — своя Голгофа. І тільки той, чиє життя буде наповнене любов’ю і вірою, підніметься на вершину, долаючи всі перешкоди в терпінні і надії («Голгофа»).
Якщо мати віру, ніжність і терпіння, тоді материнство буде благословенним, не погасне родинне вогнище і не втратяться народні традиції. Зберегти все це здатна Жінка. Високим є її призначення на землі («Птах щастя»).
Краса зовнішня милує око, а краса внутрішня вабить до себе душі та серця людей. Бо тоді очі випромінюють світло і чистоту, і немає в них фальші, лукавства і зла («Дзеркало душі»).
Коли жінкою володіє пристрасть, то ця жінка вже не володіє собою. Це почуття, яке потихеньку згасає. Якщо нема нічого більше, то опісля залишається порожнеча («Пристрасть»).
Любов, якщо вона не Небесна, така ж недовготривала, як павутинка, як зірваний Богом листочок. Її не врятує і осінній поцілунок, яким би солодким він не був («Осінній поцілунок»).
