Про цю будівлю нам розповів Василь Скулинець із села Облапи Ковельського району. У 1946 році в селі з’явилося чимало забужан...
Про цю будівлю нам розповів Василь Скулинець із села Облапи Ковельського району. У 1946 році в селі з’явилося чимало забужан... Серед них і родина Івана Нечипорука. З–під польського міста Влодави їх вивезли на Дніпропетровщину, а потім — у Коломию. Після того Нечипоруки перебралися на Волинь, в Облапи. Спочатку жили на хуторі, а в 1963 чи 1964 році вирішили переселятися в село: купили в сусідньому Секуні Старовижівського району хатину і перевезли її. — Вона стояла в Секуні неподалік крамниці. Збудована була з товстезних брусів. Коли перескладали хату, то бруси розрізали вздовж. Я бачив, як їх різали: були дуже смолисті. Вона ще 200 років простоїть, хоча ця хата бачила Шевченка, — каже Василь Іванович. Дійсно, на одній стіні зберігся вирізьблений напис. На жаль, під час повторного будівництва більшу його частину стесали сокирою, коли підганяли бруси один до одного. Проте ще й досі можна прочитати «1801 года… дня». Літера «я» написана ще старослов’янським шрифтом. Вочевидь, йшлося про час побудови хати. Мабуть, і справді ці стіни могли бачити Тараса Шевченка, котрий, як відомо, був у Секуні і навіть обновляв ікону Божої Матері в місцевому храмі. Оглядав старий будинок Сергій Наумук.
