Цьогоріч святкування Дня українського кіно припало на 13 вересня. Чи то число не дуже щасливе, чи справа в елементарній невихованості – судіть самі...
Цьогоріч святкування Дня українського кіно припало на 13 вересня. Чи то число не дуже щасливе, чи справа в елементарній невихованості – судіть самі... Словом, у Палаці культури обласного центру з горем навпіл відбувся перегляд фільму «Пропала грамота». Адже з перших хвилин він супроводжувався постійними перегуками й пересміхами школярів, більшість із яких клацала своїми мобільними «забавками». Окремі «меломани» навіть примудрялися слухати музику в навушниках, хоча сам фільм має неповторне музичне оформлення в українському стилі. Одна з учительок на моє прохання якось посприяти встановленню тиші взагалі кинула таку фразу: «Це ж не театр!», і далі продовжувала мовчки споглядати увесь балаган, який влаштували вихованці… Луцької гімназії №1 (!). Я пережила справжній шок, коли чергова палацу сказала, звідки саме ці учні. Чому ж вони, попри визнану елітарність свого навчального закладу, не знають елементарних правил поведінки під час культурно–масових заходів? А можливо, їх за старою-недоброю звичкою запросили на цей кіноперегляд «добровільно-примусово»?.. Тоді це – подвійна наруга над Десятою музою, відданими жерцями якої були режисер вищезгаданого фільму Борис Івченко та виконавець головної ролі Іван Миколайчук. Їхня творча спадщина, на жаль, гідно не поцінована ровесниками незалежності України, за яку вони вболівали ще за радянських часів, обурюється журналістка Світлана Зозуля.
