Моя знайома живе на мінімальну пенсію, і кожне повідомлення про підвищення цін викликає у неї обгрунтований страх: як вижити? Попри найсуворіший режим економії, частенько позичає то 100, то 50 гривень «до пенсії», швидше всього на хліб...
Моя знайома живе на мінімальну пенсію, і кожне повідомлення про підвищення цін викликає у неї обгрунтований страх: як вижити? Попри найсуворіший режим економії, частенько позичає то 100, то 50 гривень «до пенсії», швидше всього на хліб.
А вчора вечірньої пори випадково стала свідком її суперечки з продавцем хлібного відділу супермаркету «Фуршет». Жінка попросила продавця відрізати їй половинку чорного хліба (він цими днями подорожчав десь на 60 копійок). На що продавчиня відповіла, що в їхньому магазині хліб не ріжуть. А чому? Бо власникам так вигідніше? А людям? Пригадується, навіть у радянські часи, коли хліб коштував копійки, можна було за потреби купити навіть четвертинку буханця. Адже коли людина живе одна, як от моя знайома, то четвертинки їй вистачає на увесь день. А наступного дня вона купить свіжу четвертинку.
