У якийсь момент це вже стає не смішно, не прикольно і не креативно...
У якийсь момент це вже стає не смішно, не прикольно і не креативно. І це тим більше не має жодного відношення до Європи, європейських цінностей і європейського вибору, який якраз багато хто в країні відстоював упродовж останніх 10 місяців. Я про популярний тренд із переміщення політиків епохи злочинного режиму у смітники й організацію відкритих мордобоїв, як сталось в Одесі з однозначно негативним персонажем Шуфричем
Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Інституту світової політики, уродженка Волині
Так, ми дуже змінились за всі ці місяці. Ми стали дуже агресивними. Емоції переросли в радикалізм, експресія ― в агресію. Матюк став індикатором справжнього вболівання за долю своєї країни. Фотожаби з Путіним у домовині ― засобом для різкого покращення настрою. Ми стали говорити слово «ЛИШЕ», якщо кількість загиблих на Донбасі вимірюється дев’ятьма за добу. Ми стали дуже нетерплячими до тих, хто неправильно паркується на номерах «АН» та «ВВ», але навіть не помічаємо тих, хто робить те ж саме на номерах «СА» чи «ВН». Ми охрестили зоною насильства й агресії Лугандон, не помічаючи, що місцями лугандонізуємось самі. Прикриваючись при цьому гаслами за Європу. Але Європа ― це не гігантський шопінг–мол чи вишуканий курорт, як дехто собі уявляє. Європа ― це суд. І суд спражній, не народний. Люстрація ― це теж суд, а не гільйотина, як її уявляють деякі доблесні представники нашого суспільства. Смітник не може замінити суд. Кулак не може замінити вирок. Справжня Європа закінчується не там, де закінчується Євросоюз. Вона закінчується там, де закінчується закон. І Норвегія чи Швейцарія цьому доказ. Чимало знайомих ― навіть доволі розумних й освічених людей ― щиро раділи кадрам із Журавським і Пилипишиним у смітниках та Шуфричу з окривавленим обличчям в Одесі. Цікаво, як вони будуть реагувати, коли їхні вчорашні побратими ― політики та громадські діячі з Майдану ― будуть так само окривавлені чи викинуті у смітник десь у відрядженні поближче до Лугандону? Чи це автоматично буде списано на звірства й кримінал? Хтось запитає: але що робити бідним людям, якщо не працює закон, не працює Генпрокуратура і не працюють суди? Домагатись, щоб вони запрацювали, а не робити все для того, щоб вони стали не потрібними, бо ж є смітники й кулаки. І, до речі, є ще армія тітушок, яка нікуди не випарувалась після Євромайдану, просто розпорошилась по дворах і чекає, поки знову зможе встати з корташів і рвонути в бій. Хтось запитає ― як домагатись? Ну не мені казати це тисячам українців, які за дві революції стали просто асами в ненасильницькому протесті. Тим більше в країні, в якій Президент настільки чутливий до власного піару.
P. S. Не знаю, як кого, але мене попередній режим дуже сильно не влаштовував не тільки тому, що він був глибоко корумпованим, а й тому, що він був глибоко криміналізованим. А між вуличними розправами та криміналом грань дуже тонка. Джерело: http://blogs.pravda.com.ua/authors/hetmanchuk/542b0839cf3b2
