ВІКНО РУБРИКИ: несподіваний урок

На уроці у клас несміливо постукали. Вчителька Наталя Євгенівна Семенчук відчинила двері й почула: «Настя Бразевич у вас навчається?» «Так», — підтвердила і запросила увійти. Молодий чоловік із дружиною тримали у руках коробку цукерок і величезного іграшкового ведмедика... «Ти писала листа солдату?» — запитав Дмитро Корецький дівчинку. «Писала», — несміливо зі здивуванням відповіла. «Дякую тобі! Твої щирі слова підтримки цілий місяць ношу у кишені біля серця. Вони берегли мене і гріли. Там, на Донеччині, пообіцяв собі: якщо виживу, то знайду тебе, щоб подякувати». Слова солдата розчулили до сліз. Діти запитували, чи доходять дитячі листи та малюнки до адресатів? Боєць запевнив, що все отримують і уважно перечитують та роздивляються. Там їм дуже важливе відчуття дому, важливо знати, що хтось за них молиться і чекає.
Учениця 3–А класу Луцької ЗОШ № 19 Настя Бразевич написала лист раніше, але не встигла передати учительці. 2 вересня, йдучи центром міста, побачила, як священик біля пам’ятника Тарасу Шевченку благословляє на боротьбу за Україну чоловіків, що зголосилися до лав третього батальйону Добровольчого українського корпусу. Школярка дістала з портфеля лист і передала добровольцю Дмитру Корецькому. У посланні були прості, але дуже щирі слова біля намальованого жовто–блакитного бантика: «Дорогий солдате! Дякую, що ти захищаєш мене і мою Україну. Бережи себе і повернись!». Завдяки підпису дівчинку знайшла подяка за небайдужість, повідомила Леся Бондарук.