«ГІМН УКРАЇНИ ТРЕБА ТАК СПІВАТИ, ЩОБ АЖ МУР ТРЯССЯ»

Понад тисячу концертів презентували артисти народної аматорської хорової капели «Посвіт» із часу створення колективу. Волинські глядачі знають «посвітян» як талановитих виконавців і патріотів своєї Батьківщини. Їхні пісні сповнені нескореним повстанським духом. «Хіба ви знаєте ще якийсь ансамбль на Волині, що виконує нині гімн УПА?» – не без гордості мовить незмінний керівник і натхненник «Посвіту» Ростислав Кушнірук.
Сьогодні о 12-й годині на сцені Палацу культури Луцька артисти відзначають подвійне свято – річницю створення УПА і 25 років творчої діяльності колективу. «Нині нам не обійтися без життєствердної пісні», — вважає Ростислав Григорович

Ярослава ТИМОЩУК

– До ювілею підготували насичену програму, – розповідає керівник «Посвіту». – Оспівали гайдамаків, січових стрільців і упівців, та й про сучасних героїв – Майдану і війни з Росією – не забули.
Програму доповнять відеороликами, що повідають про найважливіші події у житті ансамблю.
– У вересні 1991 року в моєму рідному селі Маяки співали і покладений на музику вірш Івана Франка «Не пора», і гімн України, – пригадує пан Ростислав. – Голова сільської ради тоді сховався.
На зорі Незалежності розквітав і «Посвіт». Брали участь у Дні Злуки, в урочистостях до 500-річчя козацької слави в Запоріжжі, підкорювали публіку на фестивалях повстанської пісні, бували за кордоном. Особливо пам’ятається відзначення 50-річчя УПА в Києві. Композицією «Зродились ми великої години» волинські співаки відкрили концерт у палаці «Україна».
– На прохання столичних глядачів тричі виконали на біс улюблену пісню повстанців «Очерет мені був за колиску», – усміхається Ростислав Григорович. – А ще ж не так давно заспівай, було, десь на весіллі під хмелем – і маєш 10 років.
У 1944 році сім’ю Кушніруків депортували до Сибіру. Старший брат Ростислава Аполлінарій був повстанцем. Через 14 років родину реабілітували, повернулися додому. Саме від тата артист запам’ятав чимало пісень, які згодом увійшли до репертуару «Посвіту». «Гімн України треба так співати, щоб аж мур трясся», – любив повторювати батько.
– Наші тодішні поневіряння не були марними, – вважає волинянин. – Сучасна молодь дуже схожа на нас тодішніх.
Ростислав Григорович залюбки спілкується з юними. «Посвіт» усюди, де б’ються небайдужі серця: і в тріскучий мороз на луцькому Майдані, і влітку на «Бандерштаті», і в шпиталі з волинськими вояками.
– Я й сам ще молодий, – усміхається чоловік.
У свої 84 роки він має достатньо сил, аби диригувати хором і в Локачах.
– Доки звучатиме пісня – боятися нічого, – переконаний Ростислав Григорович. – Провідники вчили не лише гвинтівку в руках тримати, а й співати. Усі 120 творів із нашого репертуару – і про уславлене минуле, і про сьогоднішню боротьбу. А закінчення оптимістичне: «Смерть проклятій московській комуні».

На фото: У редакції «Волині-нової» хор «Посвіт» виконав всесвітньо відомий «Щедрик».