З усієї області з’їхалися колишні учні, колеги по «цеху» відомого лікаря, організатора стоматологічної служби в нашому краї Костянтина Уляновича Кравчука, щоб привітати свого наставника з 90-літтям...
З усієї області з’їхалися колишні учні, колеги по «цеху» відомого лікаря, організатора стоматологічної служби в нашому краї Костянтина Уляновича Кравчука, щоб привітати свого наставника з 90-літтям
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
Загальний трудовий стаж ювіляра становить майже 70 років, а він і зараз у відмінній формі. Професійну кар’єру Костянтин Кравчук розпочав у 1942 році, вступивши на курси зубних техніків, а закінчив її у 2010–му. Але і далі чоловік не сидів без діла: підготував і видав книгу «Нариси історії стоматології Волині». Кошти, які вдасться виручити, реалізувавши тираж, Костянтин Улянович вирішив передати на потреби української армії. Вшанування родоначальника волинської стоматології відбулося в обласній клінічній лікарні, де Костянтин Улянович започаткував у 1968 році роботу відділення щелепно–лицевої хірургії. Щирими, теплими спогадами про ювіляра — першого викладача стоматології в Луцькому медичному училищі — поділилися його колишні вихованці, для яких Костянтин Кравчук був прикладом і в роботі, і в житті. — У групу Костянтина Уляновича був конкурс, як у престижний вуз — по 10 осіб на одне місце. Для нас він був, як батько. Читав лекції гарною українською мовою, що в 60–ті роки було гідним вчинком. Під його керівництвом в училищі організували безплатне протезування пацієнтів, учні мали змогу здобути фахові навички, — розповіла Нонна Сукманська, представниця першого випуску зубних лікарів у Луцькому медучилищі. А Микола Мельник, який працював поруч із корифеєм стоматології Волині в обласній лікарні, згадував не тільки про спільно проведені складні операції, а й про уроки людяності, патріотизму. Було багато щирих поздоровлень, квітів, гостей з багатьох міст і районів Волині. Ми ж поцікавилися у ювіляра, як йому вдається не відчувати тягаря років, залишатися бадьорим, енергійним, діяльним. — Довгий вік людина має тоді, коли їй є для чого жити, є той духовний стержень, який тримає. Віра, сила духу нас підносять. А коли серце не має за що зачепитися, тоді й нема стимулу жити. Мені завжди боліла душа за Україну і я вже у поважному віці ходив на мітинги, брав участь у всіх подіях, що передували народженню нашої держави. А ще допомагали не здаватися рокам улюблена робота, здоровий спосіб життя і, напевне, добрі гени, адже моя мама прожила 104 роки, — сказав Костянтин Улянович, пообіцявши запросити нас і на 100–літній ювілей.
На фото: Під час урочистості з нагоди 90-ліття ювіляр презентував свою щойно видану книгу.
