ВІДПУСТИЛА

Євгенія НАЗАРУК

Відпустила тебе до іншої,
Завагавшись хіба на мить.
Може, кращої, може,
гіршої…
Як ішов, не спитав:
«Болить?»
Шамкотіла сусідка
згорблена:
— А міцний був, як та гора!
Не інакше – йому
пороблено,
Підпоїла якась мара!
Вже надворі Пилипівські
запусти,
А у хаті повно біди.
Пам’ятай: хто хоч раз
накапостив,
То від того добра не жди!
Ну а друга – та делікатніша.
Говорила: «Любов –
не свіча.
Тут чинити треба обачніше,
Тут не можна рубати
з плеча.
Добре тісто довгенько
міситься…
Отака вона є, любов…
Переказиться,
перебіситься,
І до тебе вернеться знов»…

Ти пішов свою долю міряти
В нічку темну, після дощу…
Необачна я…
Що тут діяти…
Як повернешся – не впущу!
с. Лище Луцького району