ВІД ЛІСОВОГО БАГАТСТВА ГРОМАДАМ ДІСТАЮТЬСЯ ЛИШЕ ТРІСКИ

Учасники чергового засідання інтерактивного прес-клубу дискутували, що потрібно зробити, аби волинські ліси ефективно служили територіальній громаді. З цього приводу своїми думками та пропозиціями поділилися перший заступник голови облради Олександр Пирожик, члени постійної комісії з питань екології та раціонального використання природних ресурсів Сергій Слабенко і Володимир Латковський, депутати облради Валерій Діброва, Василь Байцим, Валентина Касарда, Людмила Кирда, Олексій Приходько, а також начальник управління лісового і мисливського господарства Василь Мазурик, його заступник Сергій Шеремета, заступник начальника управління екології і природних ресурсів облдержадміністрації Вікторія Тимощук, начальник Державної екологічної інспекції у Волинській області Олександр Ткачук, старший оперуповноважений Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Волинській області Валентин Хрупчи к, директор Шацького національного парку Володимир Захарко, директор Національного парку «Прип’ять – Стохід» Олександр Сащук, інженер лісового господар ства Юрій Кальчик із Любомля та інші експерти, а також журналісти

Валентина БЛІНОВА

ЗАМІСТЬ СОСЕН – ТІЛЬКИ ЖЕРДИНИ
Відповідаючи на бліц-запитання модератора прес-клубу – начальника відділу інформаційного забезпечення діяльності облради Оксани Лукашук, усі учасники засідання зійшлися на думці, що ліси, які покривають третину площі нашої області, є і символом Волині, і її багатством – не тільки економічним, а й екологічним, соціальним, духовним. Однак обранці територіальної громади Володимир Латковський, Валерій Діброва, Валентина Касарда, Людмила Кирда, Василь Байцим відразу спрямували розмову на ті проблеми, довкола яких у сесійній залі розгоряються запеклі дискусії: як раціонально використовувати зелене багатство, подолати корупційні схеми та тіньовий бізнес, щоб ліси служили місцевим громадам, а не окремим структурам.
Начальник управління лісового і мисливського господарства Василь Мазурик зізнався: галузь, як і вся українська економіка, чекає ефективних реформ. Хоча вони й запізнюються, за півроку, відколи очолює відомство, вдалося зробити чимало, щоб позбутися окремих гріхів попереднього керівництва.
– На роботу наших підприємств позитивно вплинули не тільки кадрові зміни, а й відхід від недобросовісних приватних структур, які надавали комерційні, виробничі, транспортні послуги, – розповів керівник. – Усю техніку, яку вони орендували, повернули державним лісгоспам. Це дало змогу офіційно працевлаштувати 450 людей. Відтак збільшили обсяги реалізації продукції. Якщо торік її продали на 300 мільйонів гривень, то з початку нинішнього року цей показник сягнув 400 мільйонів. Щоб оновити технічний парк, витратили 12,8 мільйона гривень. За ці кошти придбали 12 вантажівок, 15 тракторів, 7 причепів, 4 гідроманіпулятори, а також трелювальні лебідки, бензопили, кущорізи та інше обладнання. А Ратнівський, Ківерцівський і Маневицький держлісгоспи купили деревообробні лінії для виготовлення палетних заготовок.
Ефективність галузі залежить не тільки від технічного оснащення, а насамперед від того, наскільки ощадливо використовується зелене багатство. Всупереч традиційному правилу садити ліс для майбутніх поколінь, на думку Василя Байцима, його ресурси вже позичаємо в наших нащадків. На Поліссі, зокрема, масиви насаджень скорочуються, а самі лісівники зізнаються, що відходи, які можна переробляти після заготівлі деревини, просто спалюють.
Колегу підтримав Валерій Діброва. Депутат вважає, що за теперішніх цін на деревину держлісгоспи спроможні виділяти чималі кошти на заліснення, причому засаджувати більші площі, ніж ті, де вирізали дерева.
– Одне з найбільш болючих питань – захаращеність лісів, – наголосив він. – Працівники нашого сільгосппідприємства самотужки викорчували чагарники на 1,5 тисячі гектарів. А лісівники не прибирають навіть повалені дерева, які можуть піти на альтернативне паливо, щоб заощаджувати природний газ.
Людмилу Кирду турбує, що нині ліси рубають так, як і за колишньої влади.
– Знайдуть жучка на одній сосні, а вирізають гектари, – сказала вона. – Суцільні санітарні рубки, які практикують і зараз, шкодять довкіллю.
Згідно з правилами лісвідновлення такі площі мають заліснитися природним чином протягом двох років, – відповів на це заступник начальника управління лісового і мисливського господарства Сергій Шеремета. – Якщо цього не сталося, проводимо штучне лісовідновлення.

ЧОРНА ДІРА ПРИВАТНИХ ПИЛОРАМ
На засіданні прес-клубу так і не озвучили точно, скільки їх працює у волинських селах: 283, 620, 832 чи й більше. І лісівникам, і сільським головам, і правоохоронцям добре відома схема, за якою на пилорами потрапляє фактично крадена деревина. Бо їхні власники, приміром, платять гроші за 10 кубічних метрів сировини, а вивозять вдесятеро більше. На думку депутатів Людмили Кирди, Олексія Приходька, Василя Байцима та інших учасників, так склалося за роки незалежності, що приватні підприємці є одночасно і замовниками сировини, і виконавцями робіт, і контролерами.
Старший оперуповноважений Державної служби боротьби з економічною злочинністю Валентин Хрупчик зізнався: справді важко відстежити, як рубають і розпилюють лісоматеріали на пилорамах, що, як правило, зручно розташовані поблизу лісових масивів. Теперішнє недосконале законодавство захищає приватну власність, тому правоохоронці без дозволу господаря не можуть обстежити приміщення, де встановлено деревообробне обладнання. Якщо навіть зафіксовано крадіжку лісопродукції, як, приміром, цього року в Ківерцівському, Любомльському районах, то покарати злодіїв перешкоджає ще й бюрократична тяганина.
Широку дорогу приватні пилорами отримали тому, що скоротилася кількість деревообробних цехів, а ті, хто тут працювали, стали безробітними. Тепер, як зауважив Юрій Кальчик, у багатьох селах Любомльського району нема де навіть хреста зробити. Тим часом підприємці наймають людей на нелегальні тартаки неофіційно, тому працівники не мають соціального захисту, а бюджет втрачає чималі надходження. Так, за словами Василя Мазурика, за 9 місяців цього року власники пилорамного бізнесу сплатили лише 4,1 мільйона гривень податків і зборів, а державні лісові підприємства – 41 мільйон.
Про те, що пилорами стали поліським клондайком, йдеться вже роками. Однак ні лісівники, ні правоохоронці, ні фіскальні служби так і не змогли вивести на світло цю прибуткову для власників деревообробного обладнання справу, хоча всі добре знають, якими шляхами вивозять із лісу крадені дерева, куди відправляють виготовлену продукцію.
Це звичайна крадіжка, за яку передбачена кримінальна відповідальність, – зазначив Сергій Слабенко. – Покарати винних – обов’язок прокуратури і міліції, а домогтися, щоб власники пилорам сплачували податки, – має податкова служба.

КУДИ ДІВАЮТЬСЯ ПОДАТКИ ЗА НАШІ ЧОРНИЦІ?
Місцеві бюджети могли б отримувати набагато більше надходжень і від заготівлі ягід та грибів. Щороку депутати облради затверджують ліміти на продукти побічного лісокористування у гарячих дискусіях, бо на думку окремих обранців волинської громади, лісівники пропонують явно занижені норми, а тому в сесійному залі голосують за значно більші показники.
– Наші рекомендації ґрунтуються на висновках науковців Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного, – пояснила заступник начальника управління екології і природних ресурсів облдержадміністрації Вікторія Тимощук. – Але заготівельники не використовують навіть ліміти, що передбачені цими розрахунками, не кажучи вже про ті, які встановлюють депутати. Приміром, цього року зібрали тисячу тонн чорниць, а можна було вп’ятеро більше. Лисичок заготовили133 тонни, хоча ліміт дозволяв 700.
– Підприємці приховують справжні обсяги заготівлі, – переконана Людмила Кирда. – Вони беруть дозвіл на весь сезон, а заготовляють визначену кількість за один день. А далі працюють на збиток громаді і державі.
Перекрити експорт ягід, що зібрані понад норму, мало рішення обласної ради, де передбачалось, що при перетині кордону підприємець повинен пред’явити митникам довідку податкової служби про сплату податків і зборів. Однак цю депутатську ухвалу опротестувала прокуратура.
З цього приводу обранець громади Олексій Приходько вже озвучив депутатський запит, але відповіді поки що не отримав. На його думку, доки не буде чіткого контролю за обсягами заготівлі, казна територіальної громади втрачатиме мільйони гривень.
– Підприємець не повинен їздити і збирати відра з ягодами у людей, бо для цього мають працювати заготівельні пункти, – вважає він.
Його підтримала Валентина Касарда, яка нагадала добрий досвід минулого, коли працювали ще й грибоварні та підприємства, де переробляли побічні лісові продукти.
– Чому занепадає ДП «Цуманський лісгосп», де виготовляли цілющі напої на основі березового соку з лікувальними травами? – риторично запитала депутат. – У лісах маємо ще й таке багатство, як джерела мінеральної води. Тим часом санаторій у Журавичах Ківерцівського району, де можна облаштувати сучасну оздоровницю, руйнується вже більш як десять років.
Контролювати обсяги заготівлі ягід та грибів, на думку начальника Державної екологічної інспекції Олександра Ткачука, повинні спеціальні комісії, які створили згідно з рішенням голови облдержадміністрації влітку цього року. До них входять представники органів місцевого самоврядування, екологи, охоронці лісу.
– Треба змінити порядок сплати податків, – погодився він із пропозицією депутатів. – Бо підприємці приховують справжні обсяги заготівлі, навіть замитнюють ягоди в інших областях. До контролю мають долучитися митна, карантинна, податкова служби. Щоб знати реальну ситуацію, районні комісії повинні проінспектувати склади і холодильні установки, де зберігають цьогорічну продукцію.
Свою думку з цього приводу висловив перший заступник голови облради Олександр Пирожик. Він вважає за необхідне повернутися до рішення облради, що передбачає контроль за сплатою податків за реальну заготівлю ягід та грибів.

УКАЗ Є, А НАЦІОНАЛЬНОГО ПАРКУ ДОСІ НЕМАЄ
Цього літа через анексію Криму на Світязі відпочивало майже вдвічі більше людей, ніж зазвичай. Тут побувало понад 80 тисяч рекреантів, а в зону Шацького національного парку заїхало 22 тисячі автомобілів.
– Якщо торік отримали 257 тисяч гривень екологічного збору, то нинішнього літа вже 460 тисяч, – повідомив його директор Володимир Захарко. – Кошти, що залишилися після сплати податків та розрахунку з правоохоронцями, які працювали на посту, пішли на збір та вивезення сміття, його складування, придбання пального, рекреаційні заходи і збереження лісових масивів від пожеж.
Уже зараз керівник називає чимало проблем, які виникнуть наступного року на території Шацького національного парку, що відзначив своє 30-річчя. Місцева інфраструктура не готова до зростання кількості відпочивальників, переконаний він. Світязь задихається від переповненої каналізаційної мережі, а полігон твердих побутових відходів вичерпує свої можливості. Наметові містечка не вміщатимуть туристів, тому їх потрібно буде поселяти поблизу озер Пулемець, Люцимер та інших. За словами Володимира Захарка, в цьому питанні він має підтримку територіальних громад, які теж зацікавлені, аби в літній сезон прийняти чимбільше гостей.
Національний ландшафтний парк «Прип’ять – Стохід» має інший спектр послуг для туристів – сплав на моточовнах, екологічні екскурсії.
– У нас 2 тисячі гектарів плеса, водно-болотні угіддя, чагарники, ліси, – розповів його директор Олександр Сащук. – Якщо для розвитку парку маємо значну підтримку від європейських структур, то державне фінансування щороку скорочується, і нам доводиться виживати тільки за кошти, які заробляємо самі.
Депутат Олександр Приходько додав:
– Колектив мусить орендувати приміщення для адмінперсоналу. Парку передали архітектурну пам’ятку, не вказавши її балансову вартість. Не встановлені межі його території. Понад те, до неї входять заповідники, за які відповідають місцеві органи самоврядування. То чи не краще визначити одного господаря, щоб уникнути подвійного підпорядкування цих природоохоронних об’єктів?
Якщо громади Шацького та Любешівського районів, де є національні парки, відчувають вигоду від туристичної галузі, то жителі Ківерцівського району кілька років поспіль очікують, коли нарешті працюватиме створений президентським указом національний парк «Цуманська пуща». Валентина Касарда тримається думки, що колишнє керівництво області не було зацікавлене його розвивати. Відтак досі немає ні адмінприміщення, ні персоналу, ні коштів на рекреаційні заходи.
– Намагаються достукатися до вищих чиновників й екологи, – додала Вікторія Тимощук. – Адже угода, що підписана в 2010 році між Кабміном та нашою областю, передбачає розвиток туристичної інфраструктури. «Цуманська пуща» – унікальний куточок Волині, де збереглися рідкісні екземпляри флори і фауни. Знайомство з ними привабило б сюди іноземців.
– Якщо в Європі показник заповідності становить 20 відсотків, то в Україні він наполовину менший, – підсумував перший заступник голови облради Олександр Пирожик. — У нашому краї потрібно розширювати заповідні території, де слід обмежити господарську діяльність, щоб підняти рівень заповідності принаймні до 15 відсотків.
Після почасти гострих дискусій депутати – учасники прес-клубу зійшлися на думці ініціювати звернення до Кабінету Міністрів щодо виділення коштів для національного парку «Цуманська пуща», підготувати проект рішення обласної ради про порядок сплати заготівельниками податків за ягоди та гриби.

На фото: Учасники прес-клубу по-різному бачать, як розв’язати задавнені проблеми галузі.