Між Майданом 2004-го і Євромайданом 2014 року є багато схожого. Принаймні їх єднає головна дійова особа, проти якої протестували люди у Києві у 2004 і 2014 роках – Віктор Янукович. Йому вже приписують винятково важливу роль в українській історії.У 2004 році Янукович змусив українців зрозуміти, чого вони не хочуть і це було його президентство. У 2014 році він поміг українцям зрозуміти, чого вони хочуть – не просто зміни президента, а зміни цілої системи, головним символом якої він став...
Між Майданом 2004-го і Євромайданом 2014 року є багато схожого. Принаймні їх єднає головна дійова особа, проти якої протестували люди у Києві у 2004 і 2014 роках – Віктор Янукович. Йому вже приписують винятково важливу роль в українській історії.У 2004 році Янукович змусив українців зрозуміти, чого вони не хочуть і це було його президентство. У 2014 році він поміг українцям зрозуміти, чого вони хочуть – не просто зміни президента, а зміни цілої системи, головним символом якої він став...
Ярослав ГРИЦАК, історик і публіцист, професор Українського Католицького університету
Ця зміна у масовій свідомості значною мірою пов’язана з появою нового покоління. Його називають «поколінням незалежності», бо більшість його представників народилися між 1985 і 1995 роками. Вони ледве або зовсім не пам’ятають радянські часи. Відповідно, вони вільні від радянської спадщини. Більшість з них не брали участі у Майдані 2004 року, бо були тоді ще малими дітьми. Вони сформувалися у добу комп’ютерних технологій та соціальних мереж. Тому це покоління відкидає вертикальну ієрархію і є поколінням «горизонтальних зв’язків» – подібно до того, як це є у Facebook і Twitter. Це також найосвіченіше покоління, яке коли–небудь було в Україні. Вища освіта в Україні стає майже нормою, і за кількістю студентів серед відповідної вікової групи наша держава входить у «топ 10» відсотків світу. Зрозуміло, кількість не конче означає якість. Радше навпаки: стандарти українських вишів не є надто високими, а освіта була і залишається однією із найкорумпованіших галузей. Цей різкий контраст між кількістю та якістю випукло відображає суперечливий статус молоді. Як за формальними ознаками, так і способом поведінки молоді українці є потенційним середнім класом. Фактично ж, якщо вони не мають впливових батьків та великих грошей за спиною, їхні шанси на гідну кар’єру і гідне життя є нікчемно низькими. У цьому відношенні їхні долі схожі на долі їхніх європейських ровесників, котрі, як і вони, становлять нову суспільну групу «прекаріату» – середнього класу за звичками, пролетаріату за можливостями. Соціологічні дослідження показують, що за своїми цінностями молоді українці ближче до молодих поляків, словаків чи британців, аніж до своїх батьків чи дідів. Можна заризикувати тезою, що Україна зараз переживає розрив поколінь – подібно до того, як це було на Заході у 1960–х. Євромайдан 2014 року був їхньою революцією. Він почався зі студентських страйків. Серед його лозунгів було знане з 1968–го «It est interdit d’interdire» («заборонено забороняти»), а серед його атрибутів – маски Гая Фокса. Тому Євромайдан 2014 року більше був схожий на рух Occupy, масові протести на площі Таксим у Стамбулі чи площі Болотній у Москві, безпорядки у Бразилії чи студентські страйки у Болгарії, аніж на Майдан-2004. У кожному разі, Євромайдан-2014 показав, як далеко зайшла Україна за останні 20–25 років – від колишньої спровінціалізованої й ізольованої радянської республіки до країни, яка повністю відкрилася на зовнішній світ, з усіма належними позитивними і негативними наслідками… Євромайдан 2014 року був двомовним – українським і російським. Власне у цьому суть подій останнього десятиріччя в Україні. В їхньому центрі лежить боротьба не за мову чи за інші ознаки ідентичності, а за цінності відкритого суспільства. Українці називають їх, справедливо чи ні, європейськими цінностями. І готові жертвувати заради них багато чим, навіть своїм здоров’ям і життям. Джерело: http://life.pravda.com.ua/society/2014/11/7/183467/ . Повний текст шукайте в книзі «#Euromaidan — History in the making».
