Колега-журналіст, який брав участь у прес-конференції в. о. міністра охорони здоров’я Василя Лазоришинця, повернувшись із Києва, ділився враженнями:
— Чи я чогось не зрозумів, чи очільник медичної галузі щось наплутав? Розповідав, наче в Луцьку закрили чи то дитячу лікарню, чи відділення в ній, а натомість будують перинатальний центр за непродуманим проектом...
Колега-журналіст, який брав участь у прес-конференції в. о. міністра охорони здоров’я Василя Лазоришинця, повернувшись із Києва, ділився враженнями: — Чи я чогось не зрозумів, чи очільник медичної галузі щось наплутав? Розповідав, наче в Луцьку закрили чи то дитячу лікарню, чи відділення в ній, а натомість будують перинатальний центр за непродуманим проектом...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА, заступник головного редактора газети «Волинь–нова»
-Слава Богу, на обласне дитяче територіальне медичне об’єднання у нас ніхто не зазіхав. А розмірковувати про те, чи варто було з нуля починати споруджувати новий медичний заклад для майбутніх мам і новонароджених, зараз уже пізно. Будівлю звели. Треба думати, як завершити її, як опалювати ще недоведене до здачі великогабаритне приміщення взимку, адже туди уже встигли завезти дороговартісне обладнання. Міністр, як видно, у такі «дрібниці» не поспішає вникати. Можливо, через те, що ідея відкрити у всіх областях перинатальні центри належала «папєрєднікам». Із них, як вважає, і треба питати. Не сперечатимуся, що «батьки» нашого довгобуду — високопосадовці — дбали не тільки про матусь і дітей, споруджуючи подібні об’єкти, а й про «відкати» і схеми наживи. Припускаю, що чимало коштів під шумок роздерибанили. Та це вже справа компетентних органів. Але перинатальний центр на Волині, переконана, таки потрібен. Бо у нас нема обласного пологового будинку, куди б могли заздалегідь направляти з районів жінок із неблагополучним перебігом вагітності, із супутніми патологіями. А сучасне обладнання, кваліфіковані спеціалісти, новітні медичні технології можуть запобігти багатьом бідам, з якими сьогодні стикається не одна родина. Уміють же луцькі неонатологи виходжувати 500–грамових крихіток, дитячі хірурги — оперувати немовлят віком в один день від роду… Волинянки не втомлюються поліпшувати демографічну ситуацію краю, тож на увагу і турботу таки заслуговують. Втім, поки місцева влада шукає 400 тисяч гривень на опалення центру, голови міністрів зайняті іншими проблемами. Керувати медициною, як правило, досі нікому довго не вдавалося. За роки незалежності в Україні змінилося зо два десятки міністрів охорони здоров’я. І кожен говорив про необхідність реформування галузі, про боротьбу з корупцією, наведення порядку в закупівлі ліків, доступність медичних послуг, поліпшення їх якості. Ну а про те, чи переймалися цим державні мужі насправді, можемо судити за небаченим ростом цін в аптеках, відсутністю вакцини для щеплення діток у поліклініках, провалом програм забезпечення хворих життєво необхідними препаратами… Сьогодні бідному занедужати — рівнозначно смерті. Але кого це непокоїть? Знаючі люди кажуть, що міністри не завжди й спроможні щось вирішувати, бо над ними є смотрящі, які насправді всім розпоряджаються. Скільки б не міняли керівників, а старі корупційні схеми залишаються незмінними. Про це з болем написав у своєму блозі відомий правозахисник і лікар–психіатр Семен Глузман. «Система корупції в Україні жива. Вона не зникне, не розчиниться. І ніякі західні радники, які протистояли корупції у своїх країнах, її не зламають. Злоякісна пухлина росте. Рано чи пізно вона вб’є молодий організм держави Україна. Вона, а не Путін», — застерігає один із тих, кого називають нашою совістю. Хто з українських високопосадовців був покараний за корупцію? Не пригадую. Цими днями міністр Кабінету Міністрів Остап Семерак потішив громадян повідомленням, що нарешті вдалося відмінити деякі пільги і привілеї вчорашнім держчиновникам. Зокрема, санаторно–курортне, автомобільне, медичне обслуговування колишніх президентів, прем’єрів, міністрів… Народ із цього тільки глузує: «Ще б і безкоштовний проїзд у тролейбусі для них відмінили. У нас же можновладці — мільйонери, за якими тюрма давно плаче». Не додає простим людям оптимізму те, що цими днями нарешті почав працювати новообраний парламент, що до вівторка обіцяють сформувати новий склад Кабінету Міністрів. Депутати «сторгувалися» за портфелі, поділили сфери впливу. І від того, хто в яке крісло сяде, залежить дуже мало. Далі будемо слухати настанови, як затягувати паски, терпіти, бо в державі скрута, нема у бюджеті коштів. «Нічим не можу допомогти», — відфутболюватиме черговий міністр згорьованих матерів, які б’ються, як риба об лід, щоб вилікувати своїх кровинок. І спокійно сідатиме в дороге авто, поглядаючи на годинник, вартістю в кілька мільйонів. Міністрам спокійніше бути «не в курсі…».
