’МІНИ’ СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ

Коли, нарешті, на Волині будуть ліквідовані склади з небезпечними хімікатами?

Нещодавно газета «Волинь» повідомляла про те, як в Горохівському районі, поблизу Берестечка, хтось зірвав замок з ангару на території колишнього військового містечка, і з’ясувалось, що там ... небезпечні отрутохімікати. Цей факт змушує звернутись ще раз до вже наболілої проблеми — наскільки надійно в області зберігаються непридатні для використання пестициди та інші хімікати. З цього приводу наш кореспондент розмовляла із заступником начальника з питань радіології, екології та меліорації головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Степаном АНТОНЮКОМ.

— Насамперед, скільки в нас в області на сьогоднішній день небезпечного «добра»?
— Заборонених і непридатних для використання пестицидів всього 565 тонн. 462 тонни зберігаються централізовано у дванадцяти районах, де побудовані або відповідно пристосовані для цього склади. Це зроблено з допомогою облдержадміністрації, обласної ради, які в 2001—2003 роках виділили кошти на таке будівництво. Що стосується трьох районів — Горохівського, Маневицького і Ківерцівського, то тут проблема не вирішена.
У свій час на засіданні обласної комісії з питань надзвичайних ситуацій і техногенно-екологічної безпеки було прийняте рішення про будівництво складу на базі колишнього військового містечка поблизу села Уляники Рожищенського району. Практично це будівництво було завершене. Склад розрахований на 130 тонн, а в трьох згаданих районах непридатних пестицидів 102 тонни, і їх мали звезти сюди. Але у зв’язку з протистоянням мешканців довколишніх сіл було прийняте рішення утриматись від задуманого. І поки що непридатні пестициди зберігаються у районних ВАТ «Родючість», а частина — безпосередньо в господарствах. Якщо в 1997 році (до прийняття відповідного розпорядження облдержадміністрації «Про упорядкування зберігання та реалізацію хімічних засобів захисту рослин») в області було 500 складів, то на сьогодні їх 66. Зокрема, в Горохівському районі — 20, Ківерцівському — 13, Маневицькому — 21.
— Якраз в цих трьох районах, як видно з цифр, — найбільше складів хімікатів, що без перебільшення можна назвати «мінами» сповільненої дії, які можуть «вибухнути» будь-коли. Про це свідчить і останній випадок по Горохівському району, коли хтось зірвав замки з такого хімічного складу.
— Звичайно. І вся робота, яка проводилась і проводиться в області, — це забезпечення надій-ного зберігання непридатних пестицидів, щоб запобігти різним «ЧП». Біда в тому, що багато колективних господарств ліквідовано, зокрема, якщо йдеться про Маневицький район. Там взагалі відповідальність за склади з непридатними пестицидами змушені були взяти на себе сільські ради. І ці склади не мають охорони. Хоч якщо мова зайшла про охорону, то є проблема навіть з охороною централізованих складів, тому що в місцевих бюджетах не вистачає коштів на ці витрати.
— Наскільки відомо, мова йшла у свій час про закупівлю на Львівщині залізобетонних контейнерів для зберігання непридатних пестицидів. Може б, вони допомогли вирішити проблему?
— За гроші, які виділялись, ми могли б купити контейнери для одного-двох районів, оскільки вони дорогі. Тим часом централізоване зберігання за ці ж гроші організоване у дванадцяти районах. Зрештою, для чого вкладати великі кошти, якщо це все одно тільки перший етап роботи, яку проводить головне управління сільського господарства з районними управліннями і з управлінням екоресурсів, обласною санепідстанцією. Попереду другий етап — це знешкодження пестицидів.
Торік група спеціалістів з Волині за дорученням облдержадміністрації побувала у місті Шостка Сумської області. Там побудоване перше на Україні експериментальне підприємство із знищення заборонених і непридатних пестицидів. Ми познайомились із технологією цього підприємства і направили відповідні матеріали в облдержадміністрацію з приводу того, що і на Волині доцільно побудувати таке підприємство.
Це експериментальна установка, де отрутохімікати спалюються без доступу повітря. За висновками спеціалістів, після очистки викиди в атмосферу — в межах допустимих норм. Зараз цей варіант вивчається. Потрібно вибрати майданчик для будівництва такого підприємства. І вольовим методом це не буде робитись (ми вже маємо досвід з Уляниками, коли гроші були вкладені і, як виявилось, даремно). Рішення про виділення земельної ділянки має прийняти сільська рада, згодом — районна, і, звичайно, з урахуванням вимог природоохоронного законодавства, думки самих людей.
— А скільки таке підприємство, до речі, коштуватиме, якщо дійде до його будівництва?
— Вартість самої установки 300 тисяч гривень. Щодо приміщення, то можна використати уже готове, пристосувавши його для знищення пестицидів.
— То, може, дешевше вивезти в Шостку і знищити там непридатні хімікати?
— Насамперед скажу, що потужність підприємства у Шостці — 500 тонн в рік. І підраховано, що для переробки всіх непридатних пестицидів, що назбирались в Україні, потрібно 20 років. До того ж, це недешево — переробка однієї тонни хімікатів коштує 8—10 тисяч гривень. 12 тонн непридатних пестицидів ми вже вивозили на це підприємство з Луцького району. Можете підрахувати, в яку суму це обійшлось. У зв’язку з цим все-таки є думка, що доцільніше мати таку установку в себе.
— Читачів «Волині», звичайно, цікавить, коли ж в області, нарешті, не буде «мін» сповільненої дії?
— Для того, щоб знищити непридатні пестициди, потрібно 4,5— 5 мільйонів гривень. На останній сесії обласної ради були внесені доповнення до програми «Екологія 2010», зокрема, передбачене і знищення непридатних пестицидів. По роках розписано фінансування. Ми розраховуємо на те, що будуть виділятися гроші не лише з місцевих, а й з державного бюджету, як це і передбачено законодавством. Тобто, є надія, що проблема буде вирішена.
Катерина ЗУБЧУК.