ТРИМАЙСЯ, МАЛЕНЬКИЙ ГЕРОЮ!

Історія про 6-річного Владика Білоуса із села Підгайці Луцького району, який страждає не тільки від важкої онконедуги, а й від недбальства у вітчизняній медицині, розказана в одному із серпневих номерів нашої газети («Мамо, попроси Бога, щоб мене врятував...»), схвилювала багатьох читачів. З допомогою небайдужих до чужого горя людей родина хлопчика зібрала кошти на лікування в одній із клінік Будапешта. Але там на батьків чекала ще одна страшна новина

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

ДОНОРСЬКА КРОВ БУЛА ІНФІКОВАНА
Біль, виснажливі процедури, розмови про непосильні витрати на лікування змусили маленького хлопчика стати не по літах мужнім і розсудливим. Йому важко говорити, бо від сильнодіючої «хімії» рот і горло — у виразках, але коли мама зв’язується з ним через інтернет, Владик намагається усміхатися. Цілує на екрані монітора тримісячну сестричку Аню і крадькома витирає сліди крові на губах. Соромиться, що облисів, тривожиться: «Я колись був красивим, а тепер, може, ніхто й допомагати мені не схоче…».
Фотографія Владика, зроблена на святі у дитсадку, коли хвороба ще нічим не нагадувала про себе, справді, розчулила не одне серце. Усміхнене дитинча у вишиванці випромінювало світлу, щасливу радість. І нікому тоді й у страшному сні не могло приснитись, через які випробування доведеться пройти малюку і його родині.
Наприкінці січня завжди рухливий і непосидючий хлопчик перестав бігати. Боліло колінце. Батьки кинулися з малим до лікарів. У стегновій кістці виявили пухлину, дитину прооперували.
— Я вмирала від страху, коли йшла у лабораторію, що у дворі Луцької міської лікарні, за результатами аналізу. Але мене заспокоїли, що раку нема, поставили нам діагноз «фіброзна дисплазія». Півроку Владик мучився від сильного болю, не міг ходити, а йому то гіпс накладали, то ще одну операцію рекомендували зробити, щоб зміцнити кістку пластинами. А дитина криком кричала: «Зробіть щось, проси, мамо, Бога, щоб мені допоміг!». Возили синочка і у Рівне, і до Львова, і у столичний Інститут ортопедії й травматології, поки, нарешті, одному із фахівців спало на думку перевірити результати лабораторних досліджень. Тоді ми вперше почули це страшне слово «саркома», — згадує Вікторія Білоус.
В Національному інституті раку Владик лежав із татом. Вікторія тоді була на 9–му місяці вагітності. Божеволіла від почуття безпорадності, від жалю і безперестанного хвилювання за синочка. А він, як справжній мужчина, заспокоював: «Ми справимось, витерпимо, головне, щоб сестричка була здорова».
Перед пологами жінка не мала жодної вільної хвилини: оббивала пороги, збираючи кошти на операцію за кордоном. Адже у Києві ніхто не давав втішних прогнозів. Хвороба прогресувала, не було гарантії, що вдасться зберегти ніжку, та й життя дитини залишалося під загрозою. Владик переніс в Інституті раку 5 сеансів хіміотерапії. Щоб підтримати вкрай ослаблений організм, дитині вводили препарати з донорської крові. Згодом виявилось, що якась з її партій була інфікована гепатитом В. Так Владика заразили цією небезпечною недугою.

ЛІКАРІ СКАЗАЛИ: «НІЧОГО НЕ ПОРОБИШ, ТАКА В НАС МЕДИЦИНА»
Шукати винних, судитися Білоуси не мають як. Сергій із синочком зараз в угорській клініці, а Вікторія годує грудьми новонароджену донечку і не може надовго відлучатися з дому. Та й не вірять, що вдасться знайти правду.
— Мені зараз не до того. Треба рятувати Владика. Ми сплатили за лікування у Будапешті аванс у 20 тисяч євро. Стягувалися з останніх сил, але без допомоги людей таку суму не змогли б зібрати. Я молюся за кожного, хто вболівав за нашого сина. Йшла народжувати, а в перервах між переймами відповідала на телефонні дзвінки із теплими словами підтримки. Повік не забуду тієї людської доброти, — повняться сльозами очі молодої жінки.
Телефонували, переймаючись долею малого Владика, люди і до редакції. Ми тримали з Вікторією зв’язок. І несподівана новина про те, що дитину спіткала чергова біда, просто ошелешила.
— Як таке могло трапитися? Донорську кров перевіряють, спеціалісти станції переливання крові відповідають за її безпечність, хіба не так, — запитувала я у лікарів.
— Міністерством охорони здоров’я офіційно затверджено імунно–ферментний метод перевірки крові, за допомогою якого виявляємо наявність у ній антитіл вірусів, тобто реакцію організму на інфікування. Але від моменту зараження до утворення антитіл проходить майже місяць, а донор міг «підчепити» гепатит за кілька днів до здачі крові. Так і може потрапити заражена доза, яка рознесе вірус на всю партію препаратів. Надійнішим є метод полімеразної ланцюгової реакції, який застосовують майже у всіх країнах. Але в Україні навіть якщо є такі лабораторії, то вони переважно простоюють, бо нема коштів на реагенти, — пояснив у приватній розмові знайомий спеціаліст, попросивши не афішувати прізвища і місця роботи.
А нещодавно підтвердив його слова і телевізійний сюжет ТСН, в якому директор однієї з лабораторій розповів, що досліджував уже перевірену плазму новітнішим методом. За два роки крізь його руки пройшло понад 10 тисяч доз нібито безпечної донорської плазми. Були виявлені віруси гепатиту С, гепатиту В і навіть ВІЛ, у деяких вибірках кількість інфікованих доз становила до 10 відсотків.
Очевидно, заражені препарати крові Владику і дісталися. Рідні пригадують, що влітку хлопчик зовсім втратив апетит, лікарі бачили, що з печінкою не все гаразд, але аналізів на гепатити не призначали. Їх зробили уже в Угорщині, дивуючись, чому українські лікарі не виявили хворобу вчасно, не розпочали лікування відразу.
— Через те, що печінка вражена, не могли розпочати хіміотерапію. Це відтягує дату операції. Нарешті підібрали препарат від гепатиту, який можна поєднувати з «хімією». 210–грамова пляшечка коштує 720 євро. Пити ці ліки треба півроку. Один курс хіміотерапії обходиться у 2 тисячі євро. А їх має бути 10. Плюс вартість операції та ендопротеза, якого доведеться з часом міняти. Гроші тануть катастрофічно. Але я молюсь, щоб лікування дало результат, щоб «хімія» вбила злоякісні клітини. Нам кажуть, що якби правильний діагноз поставили в лютому, на ранній стадії, то усе було б інакше, легше, простіше, — журиться Вікторія, серце якої рветься до дитини.
Зізнається, що зібралася їхати у Будапешт, щоб бути поруч з синочком і чоловіком, який у свої 33 роки зовсім посивів від горя. Маленьку донечку хоче залишити під опікою бабусі. Владик хоч і чекає маму, але поводиться як герой, просить, щоб не плакала. Шкодує, що не бачить, як сестричку купають, не може її побавити. Обіцяє колись, як Аня підросте, ходити з нею на плавання. Адже Владик уже розуміє, що у футбол йому грати не можна буде.
Рідні Владика дякують добродійникам за кожну гривню. Вірять, що з Божою і людською допомогою вдасться врятувати дитину.
Перерахувати гроші на лікування хлопчика можна на такий рахунок: «ПриватБанк», р/р 29244825509100, МФО 305299, ОКПО 14360570, Білоус Вікторія Віталіївна. Призначення платежу: для поповнення на картку 5168757271360937, ІПН 2962301448.

На фото: Спілкуючись з мамою через інтернет, хлопчик просить її не плакати.