У РІВНЕНСЬКОМУ АНТИКАФЕ ПРОДАЮТЬ ЧАС

Тут відвідувачі платять не за страви, а за проведені години...

Ярослава ТИМОЩУК

Співвласниця закладу "Home" й авторка ідеї Оксана Крошна навчалася в Києві, потім рік жила у Німеччині. Повернувшись в Україну, працювала програмісткою у столичній фірмі. Нині вона знову в рідному Рівному. Тут втілила свій задум — створити перше і єдине в місті антикафе, де платять не за їжу чи напої, а за час перебування.
— Він коштує найдорожче, — вважає Оксана. — Ми продаємо першу годину за 25, а кожну наступну — за 18 гривень і пропонуємо їх провести змістовно. До послуг відвідувачів — бібліотека книжок українською й іноземними мовами, настільні ігри, планшети з доступом до інтернету, ігрові приставки. В нас відбуваються турніри з «Мафії», засідання дискусійного англомовного клубу, гра «Що? Де? Коли?», квартирники, літературні та ділові зустрічі, концерти, майстер–класи, прес–конференції.
У цьому безалкогольному кафе нема офіціантів. На невеличкій кухні можна приготувати собі тост, заварити чаю чи кави, вибрати печиво або цукерки. Завсідники залишають тут свої горнятка, кімнатні капці. Меблі можна легко переставляти. Власники закладу акцент роблять на домашній та креативній атмосфері. Сюди охоче приходять фотографи, дизайнери, громадські активісти. Кафе зручне і для сімей з малими дітьми. Для найменших відвідувачів теж знайдеться заняття — книжки, розмальовки, олівці.
Нещодавно Оксана ініціювала зібрання громадських активістів, які розмірковували, як зробити їхню співпрацю корисною для розвитку Рівного.
— У кожної організації свої ідеї, і поодинці люди запалюють маленькі вогники, — каже дівчина. — Ми подумали: а чому б не об’єднатися? Адже всі хочуть добра для громади міста. Разом під силу зібрати кошти на зелені зупинки, велосипедні доріжки чи для очищення річки. Багато людей досі шукають відмовки: «це не та країна», «не той час», «займуся цим наступного понеділка», «вирішуватиму після Нового року». Можна й далі так говорити, але краще зробити бодай щось. Наші містяни мають чимало задумів, талантів, проектів. Ми готові всіх вислухати й вирішити спільно, як діяти далі.
Оксана зізнається: зі співвласницею Анною Сваригою пережили чимало, поки відкрили заклад.
— Довго шукали приміщення, розробляли дизайн і концепцію, — пригадує. — Мали неабиякі клопоти з оформленням документів. Приміщення було занедбаним: голі стіни і запліснявілий лінолеум. Ремонтували все власними силами, бо не мали коштів, аби найняти бригаду майстрів. Мій тато виготовив меблі — так отримали неповторний інтер’єр. Коли берешся за справу, то здається, що весь світ буде підморгувати тобі зеленим світлом. Насправді ж треба подолати чимало труднощів. Але це не привід сидіти склавши руки.
Дівчина хоче, щоб у кафе гуртувалися такі ж, як і вона, не байдужі до проблем рідного міста.
— Наш проект не є суто комерційним, — зазначає дівчина. — В інформаційних технологіях заробляла більше. Але тепер з’явилася нагода зробити щось корисне для громади. Коли українця запитують: «Куди хочеш поїхати?», він відповідає: «У Прагу, Париж, Лондон…». Мало хто згадає, приміром, Рівне. Але місто творять жителі. Воно має бути по–справжньому європейським, затишним і комфортним, щоб сюди радо приїжджали й українці, і туристи з-за кордону. Ми почали з маленького кафе і далі плануємо добрі справи. На перспективу думаємо відкрити подібний заклад і в Луцьку.
Молоді рівняни збирають навколо себе однодумців, щоб спільними зусиллями відроджувати добрі традиції і започатковувати нову культуру.
— Я виросла в Рівному, жила за кордоном, повернулася у рідне місто зі столиці, — каже Оксана. — Тож хочу, щоб воно мало своє неповторне обличчя. Не можна чекати, поки нам хтось збудує Європу — треба самим братися за справу. А людям, які мають ініціативи, раджу не соромитися і не боятися втілювати свої задуми.