ВРЯТУВАТИСЯ В ІЛОВАЙСЬКОМУ КОТЛІ ДОПОМІГ НЕБЕСНИЙ ПОКРОВИТЕЛЬ

28-річного Миколу Денисюка з Лаврова Луцького району ще у квітні мобілізували до війська. Після коротких навчань зі своєю 51-ю ОМБ потрапив у саме пекло. Вижив після тяжких поранень завдяки подвійній опіці Святого Миколая...

Світлана ЗОЗУЛЯ

Батько лейтенанта Денисюка зізнався, що не бачив сина з 18 червня, коли разом із районними владцями побував на полігоні в Миколаєві.
— З того часу ми спілкувалися телефоном, — розповідає чоловік. — Микола й словом не обмовився, що воював у гарячих точках — і під Луганськом, і під Донецьком. 29 серпня під Іловайськом сина поранило, снаряд розірвався дуже близько від нього. Вертольотом його доправили у польовий шпиталь, де зробили першу операцію. Лікар зателефонував мені, сказав: «Руки–ноги цілі — буде жити», — пригадує Микола Іванович.
Микола Денисюк мав тяжкі поранення черевної порожнини, грудної клітки та струс мозку. Батько вирішив нічого не казати дружині, адже їй і так вистачало сліз і переживань. Але за два дні вже сам Микола–молодший зателефонував матері. До брата на Донбас вирушив старший син Денисюків Олександр. Далі поїхав услід за пораненим у Дніпропетровськ і Київ, у головний військовий шпиталь, де німецькі фахівці запропонували волинянину безплатне лікування в Гамбурзі.
— У Німеччині солдата ще двічі прооперували. Пережив штучну кому. Сашко та Інна, дружина Миколи, вирушили до нього в Гамбург. Невістка має візу лише до 18 грудня. Але лікар обіцяв, що до Нового року син уже буде вдома, — сподівається Микола Іванович.
Він щиро вдячний усім, хто повсякчас підтримував морально та матеріально. Зокрема, своїм односельцям, які дуже поважають Миколу–молодшого: у Лаврові в нього свій магазин, а до мобілізації він брався за будівельні та ремонтні роботи.
Батько учасника бойових дій у зоні АТО переконаний, що цю неоголошену війну розв’язали олігархи.
— У цивілізованому світі все можна і треба вирішувати мирно. На жаль, споконвіку Росія хоче правити всіма, — міркує мій співрозмовник. — Думаю, що Україну готували здати повністю. Наші діти відстоюють її територіальну цілісність на Сході і гинуть не тільки за ту землю, де народилися, а й за всю державу.

На фото: Микола та Інна Денисюки разом проходять випробування війною.

Фото з сімейного архіву Денисюків.